Всім не вгодиш, або чому синдром "хорошої дівчинки" шкідливо впливає на життя

Коли людина  не зважає на власні кордони та завжди намагається догодити іншим – це одні з ознак комплексу хорошої дівчинки. Його часто плутають з синдромом відмінника, проте між ними є певна різниця. 

Що таке комплекс хорошої дитини, як його виявити та що робити, аби позбутись?

УП. Життя поспілкувались з клінічною психологинею Славою Євтищенко та відповіли на такі питання:

• чому розвивається синдром "хорошої дівчинки";
• які прояви комплексу хорошої дитини;
• як позбутися синдрому в дорослому віці;
• чим відрізняється комплекс хорошої дівчинки від синдрому відмінника.

Що таке комплекс хорошої дівчинки

Синдром хорошої дівчинки не є психічним захворюванням. Це стан, коли людина  боїться порушити установлені наративи, вважаючи, що не буде відповідати очікуванням інших. Розвиток синдрому частіше відбувається у дитячому віці та тісно пов'язаний з тим, як близькі люди взаємодіють з дитиною, і як ця взаємодія формує і визначає її поведінку.

"Коли ми кажемо про комплекс хорошої дівчинки – ми не маємо на увазі, що це якась медична історія. Це швидше про характер мислення. 

"Хороша дівчинка" робить все заради прийняття та любові оточення. Вона наче заслуговує любов своїми вчинками. Бо просто так, на її думку, ніхто не може любити", – пояснює психологиня Слава Євтищенко.

Сам термін "хороша дівчинка" викликає в уяві образ тихої, слухняної дитини, яка піклується про інших і не завдає клопоту. Коли люди з цим синдромом відхиляються від типової поведінки, вони відчувають провину, або бояться осуду. 

Фахівчиня пояснює – здоровий функціонал людини передбачає, що вона дуже ретельно чує власні потреби, стани, прислуховується до них, має певну самодисципліну, але її самооцінка та задоволеність собою не залежать від похвали інших. Звісно, отримати певне визнання – приємно кожному, проте це не може бути визначальним у формуванні самооцінки. 

При цьому Слава Євтищенко пояснює, що існує певна різниця між синдромом відмінника, при якому теж важлива думка оточення, та комплексом хорошої дівчинки. 

Синдром відмінника – це хвороблива залежність від думки близьких, бажання завжди бути першим та страх не бути на висоті. Це постійне очікування похвали та зворотного зв'язку, яке повʼязано з високим напруженням та страхом.

Комплекс хорошої дівчинки – це про жертовність в першу чергу. Людина терпить погане ставлення (в сім'ї, на роботі, в соціумі), не зважаючи на власні кордони.

Експертка зауважує, що у хлопчиків теж може виникати подібний комплекс.

"Не можна сказати, що не буває хлопчиків з ознаками так званого синдрому хорошої дівчинки, проте вони частіше проявлятимуться в інших станах.  

До прикладу при тривожних розладах також наявні проблеми з самооцінкою, залежність від очікувань інших та намагання отримати від соціуму власну характеристику", – консультує психологиня Слава Євтищенко.

За словами психологині, гендерні очікування від дівчинки та від хлопчика дещо різні. До хлопчиків: „Не плач! Будь сильним! Будь мужнім! Будь сміливим!". До дівчинки: „Будь лагідна! Будь турботлива! Будь тиха! Будь гнучка!". 

Вона пояснює, що за гендерними стереотипами від хлопчиків  очікують більше сили та відповідальності, а від дівчинки – хорошої поведінки та турботи про усіх. 

Комплекс хорошої дівчинки – це про жертовність в першу чергу. Людина терпить погане ставлення (в сім'ї, на роботі, в соціумі), не зважаючи на власні кордони. Фото: Feliz_Diseno/Depositphotos

Ознаки синдрому хорошої дівчинки

Експертка зауважує, що в дитячому віці ознаки синдрому хорошої дівчинки важко диференціювати: не завжди зрозуміло, чи дитина хоче займатись певною справою, чи це більше про виконання бажання батьків.

Утім психологиня виділяє певні ознаки, які можуть вказувати на наявність комплексу уже в дорослому віці: 

Перфекціонізм

Не можна сказати, що перфекціонізм є чимось поганим загалом. Проте коли він пов’язаний з тим, що людина відчуває меншу значущість, якщо робить щось неідеально – це погано на неї впливає. 

Ставлення себе на друге місце

Людина намагається всіх поставити на перше місце: партнера, керівника, батьків, дітей тощо. Їй складно оцінити свої  досягнення без схвалення та симпатії інших людей. Бо оцінка відбувається через призму зворотного зв’язку, а не самостійно.

Відсутність особистих кордонів

Психологиня пояснює, неможливість себе захистити, сприйняття приниження як норми, тотальне почуття провини за будь-яких обставин – ознаки відсутності особистих кордонів.

"Ключове у власних межах – відчуття поваги до своїх почуттів та потреб. Коли ми на постійній основі себе ігноруємо, не маємо звички прислуховуватись до станів, думок та  реакцій всередині – це сигнал звернути увагу на особисті кордони", – консультує Слава Євтищенко. 

Важко виділити власні емоції та думки

Людина ніколи не звертається до власних почуттів, водночас завжди намагається зчитати емоції близьких. 

"Тому синдром ще пов’язують з тривожністю. Бо тривожні люди мають таку рису: вони наче знають як догодити іншим, навіть не спитавши їх. Таке спостерігається і при синдромі хорошої дівчинки: в людей в голові вже є сформовані очікування від інших та що вони мають їм дати", – додає психологиня.

Психологиня виділяє певні ознаки, які можуть вказувати на наявність комплексу уже в дорослому віці: періекціонізм, ставлення себе на друге місце та відсутність особистих кордонів. Фото: enjoys/Depositphotos

Що впливає на набуття комплексу хорошої дитини

За словами психологині, синдром розвивається під впливом виховання людьми, які нас оточують: батьки, родичі, вчителі.

Саме домашнє середовище може створювати сприятливий фон для формування синдрому, навіть якщо це напряму не проговорюється з дитиною. Експертка пояснює, що тут не обов’язково, щоб батьки казали: "Ти маєш бути хорошою дівчинкою". Іноді мати показує свій приклад: я гарна, коли все встигаю зробити – це підсвідомо наштовхує на сприйняття, що потрібно вміти робити все, аби заслуговувати увагу та любов.

"Синдром хорошої дівчинки може розвиватись на основі очікувань батьків, що дитина буде відповідати їхнім фантазіям, упередженням та бажанням. 

Батьки бувають дуже зайнятими та вимогливими, і можуть реагувати на дитину лише тоді, коли вона чогось досягла. 

Тобто першочергово на формування комплексу впливають високі стандарти й очікування близьких людей", – каже експертка. 

За словами психологині, можуть бути й інші випадки: тривожні батьки, які дуже сильно переживають за дитину; або родина з певним статусом та досягненнями, яким нібито потрібно відповідати. Дитина постійно знаходиться в цьому середовищі, тому у неї підсвідомо формується синдром хорошої дівчинки.

Також впливають соціальні стандарти, уявлення соціуму про те, якою повинна бути дівчинка. 

За словами психологині, синдром хорошої дитини розвивається під впливом виховання людьми, які нас оточують: батьки, родичі, вчителі.Фото: ayeletkeshet/Depositphotos

 Поради для батьків аби уникнути розвитку синдрому в дитинстві

Забезпечте базові психологічні потреби дитини

Психологиня пояснює, що батьки повинні закривати базові психологічні потреби дітей. Тоді виростає гармонійна здорова особистість, яка навіть при стиканні зі складнощами в дорослому житті, знає, як дати собі раду.

Слава Євтищенко розповідає про пʼять базових психологічних потреб, які батьки повинні уміти забезпечити  дітям:

• безпечна прив’язаність до інших (безпека, стабільність, турбота і прийняття у стосунках між близькими);
• автономія, компетентність і відчуття ідентичності;
• реалістичні межі та самоконтроль;
• свобода висловлювати потреби та емоції;
• спонтанність і гра.

Уникайте розподілення хороший/поганий

Експертка пояснює: усі упередження, що таке добре, що таке погано, що означає любити та турбуватись, що таке безпека – усе йде від соціуму. Їх можуть створювати батьки, родичі, тренер, вчителі – дорослі люди, які багато значать для дитини та впливають на її подальше сприйняття себе.

"Якщо спростити, то ми не повинні ділити дітей фразами: "хороші дівчата мають вдягатися саме так" або "якщо ти підметеш підлогу – будеш хорошою дитиною". Тобто якщо ти щось зробиш, то отримаєш це гарне слово", – наголошує Слава Євтищенко. 

Любов батьків не повинна ґрунтуватись на тому, щоб дитина відповідала певним очікуванням. 

"Це не означає, що не потрібно звертати увагу на дитину чи хвалити її. Треба навчитися хвалити дитину не за результат, а за її намагання. Бо в іншому випадку – дитина бачить не процес, а ціль  у тому, щоб бути "хорошим"", – консультує експертка.

За словами психологині, коли ми кажемо дитині, що "ти молодець, бо  спробував, дивись, яким став" – ми показуємо, що нам важливо те, як дитина рухається вперед. 

Психологиня пояснює, що батьки повинні закривати базові психологічні потреби дітей. Тоді виростає гармонійна здорова особистість, яка навіть при стиканні зі складнощами в дорослому житті, знає, як дати собі раду. Фото: Syda_Productions/Depositphotos

Чи можливо набути синдром хорошої дівчинки в дорослому віці?

У дорослому віці синдром хорошої дівчинки тісно пов’язаний з тривожністю.

Психологиня пояснює, що у людини є певні сформовані задатки з дитинства,  а надалі впливає середовище, у якому вона знаходиться. До прикладу це може бути робота, де усі повинні відповідати завищеним очікуванням. У таких умовах у людини загострюється почуття тривоги, що вона може бути відкинутою нібито через власну меншовартість.

"Синдром хорошої дівчинки не розвивається в дорослому віці. Особистість формується умовно до 25 років, всі етапи становлення ідуть до цього віку. Потім – певні якості можуть посилюватись або з’являються тригери, що нагадують про певні переживання з дитинства", – пояснює Слава Євтищенко.

У дорослому віці синдром хорошої дівчинки тісно пов’язаний з тривожністю. Фото: chika_milan/Depositphotos

Які негативні наслідки може спричинити комплекс хорошої дитини

Наявність синдрому хорошої дівчинки погіршує якість життя. Якщо людина живе не власними цінностями, то в наслідку проживає життя заради когось.

"Комплекс хорошої дівчинки – стан, який може провокуватися упередженнями, викривленнями та очікуваннями. Це приносить в доросле життя тотальний дискомфорт та погане розуміння себе. Тому "хороші дівчата" завжди у себе на другому місці ", – зазначає експертка.

Люди з синдромом хорошої дівчинки рідко мають звичку розуміти, чого насправді їм хочеться. Психологиня пояснює, що наслідком цього є заняття тими справами, які насправді незначущі для людини, а з часом –  втрата сенсу та цікавості до них. 

"Відбувається виснаження психічної діяльності, згодом може розвинутись надмірна тривожність", – додає Слава Євтищенко.

Люди з синдромом хорошої дівчинки рідко мають звичку розуміти, чого насправді їм хочеться. Психологиня пояснює, що наслідком цього є заняття тими справами, які насправді незначущі для людини, а з часом –  втрата сенсу та цікавості до них. Фото: AndrewLozovyi/Depositphotos

Як перестати бути "хорошою дівчинкою"

Для того, аби побороти комплекс хорошої дівчинки, найперше потрібно помітити його та визнати, а далі – намагатись позбутись.

"Погано буде не зреагувати на погіршення власного психологічного стану та вважати, що всі так живуть, всі терплять, всім буде важко і мені може бути. Це не норма. Так транслюється знецінення емоцій та переживань. Людина звикає, що вона не цінна. Щоб відчути самоцінність, потрібно навчитися звертати на себе увагу", – консультує Слава Євтищенко.

Що робити, аби спробувати впоратись з синдромом хорошої дівчинки?

Зважайте на власні кордони.

Експертка наголошує, що  варто ввести звичку зважати на те, чи вам комфортно зараз, чи подобається, чи цікаво, чи приємно. Навчитися хоча б зупинятися на цьому і згодом виправляти. На початку цього буде достатньо.

Як результат – зрозуміти власні межі. Варто вчитись прислухатись до того, де, як і з ким ви відчуваєте себе безпечно, комфортно та затишно. 

"Коли людина приходить в терапію з умовно "синдромом хорошої дівчинки", то перше, що ми вивчаємо – це власні межі: "Я зараз хочу. Я зараз можу. Мені зараз це цікаво", – додає фахівчиня Слава Євтищенко.

Навчіться говорити "Ні".

Можна почати з ситуацій, які не викликають сильної емоційної напруги. Перебуваючи в моменті, дайте собі пару хвилин на формування негативної відповіді там, де ви раніше одразу сказали б "так". Психологиня радить: 

"Практикуйте звичку ставити собі питання під час будь-яких рутинних знайомих завдань (як-от привітання троюрідної тітки з днем народження чи вихід на роботу в неділю) – чому саме я це роблю. Чи справді я бажаю цього? Чи просто боюсь наслідків у вигляді відчуття відсторонення інших". 

Потрібно навчитися прислухатися до власних потреб, піклуватись першочергово про себе. Фото: wstock/Depositphotos

Ставте себе на перше місце.

Універсальна спрощена модель: навчитися прислухатися до власних потреб, піклуватись першочергово про себе. 

Зверніться до спеціаліста

Психологиня розповідає: якщо є певні ознаки синдрому, як от прояви перфекціонізму, або ігнорування власних бажань, Якщо ці ознаки погіршують якість вашого життя, то це показник того, що потрібно звернутись до спеціаліста. А вже в розмові зі психологом  можна вияснити – це наслідки даного синдрому, чи такі прояви пов’язані з чимось іншим.

"Звертатись до лікаря потрібно, коли стає важко, якось не окей. Це не означає, що звертатись та проводити "чек-ап" потрібно усім. Завжди має бути запит, але в людини не повинна бути в голові цитата, з якою вона приходить на консультацію", – пояснює психологиня Слава Євтищенко.