Допомога Україні - в пастці боротьби за Білий дім. Чи є вихід?

Американська допомога Україні опинилася в лещатах міжпартійної боротьби в США і така ситуація може тривати тижні, а може й місяці. Це наразі основний висновок, який можна зробити після візиту Володимира Зеленського до Вашингтону.

Республіканці не хочуть голосувати за пакет допомоги, поки адміністрація Байдена не піде на поступки щодо вирішення міграційного питання та забезпечення безпеки кордонів, а у Білому Домі розуміють, що подібні поступки підважать шанси президента на переобрання у листопаді 2024 року. Виділення Білим домом 200 млн доларів на зброю - втішний бонус, адже за словами ексміністра оборони Резнікова, війна Україні коштує 100 млн доларів на день.

Втрачати республіканцям нічого - невдоволення американців адміністрацією Байдена зростає як щодо її діяльності у внутрішній політиці, так і у зовнішній. Дві третини виборців вважають, що Америка рухається в неправильному напрямку, 62% вважають ситуацію в економіці поганою, більшість невдоволена навіть реакцією на війну Ізраїлю з ХАМАС, свідчить опитування CBS NewsPoll/YouGov від 6-8 грудня.

Більшість республіканських виборців - 62%, згідно з жовтневим опитуванням Gallup, - вважає, що Україна і так отримує забагато допомоги. Ще більше – 84% вважають, що для допомоги України має бути визначений чіткий строк, вона не може бути вічною. Що важливо – так думає і більшість незалежних виборців, за голоси яких переважно йтиме боротьба на виборах 2024 року. Тож республіканці анітрохи не йдуть проти волі більшості своїх виборців.

Ба більше, в ізоляціоністів у лавах республіканців є спокуса перекинути фінансування оборонних потреб України на Європейський союз. Мовляв, Україна на кордонах Європи, кандидат на вступ в ЄС, нехай в Брюсселі і беруть відповідальність. Євросоюз, звісно, може потягнути фінансову складову допомоги - навіть якщо Віктор Орбан заблокує колективну фінансову допомогу ЄС, країни-члени можуть надавати її Києву безпосередньо. Проте воєнну ЄС не потягне - свідченням цього є невиконання плану щодо поставок Україні 1 млн снарядів до березня.

Те, що допомога Україні була прив’язана до допомоги Ізраїлю, і там теж не дочекаються обіцяних мільярдів, можливо, тривожить друзів єврейської держави в Конгресі, але не більшість американців. Згідно з опитуванням CBS News/YouGov 54% американців вважають, що США надають достатній об’єм допомоги Ізраїлю, 38% - занадто великий і лише 8% вважають, що він не є достатнім.

Теж саме опитування доводить, що питання охорони кордонів (20%) для американців є найбільш пріоритетним питанням після інфляції (27%). Лише 2% назвали найбільш пріоритетним питання війни Росії проти України.

Це відображає пріоритети у порядку денному американських політиків.

Інформаційна хвиля навколо російсько-української війни почала вщухати, політики ж займаються тими питаннями, які найбільше турбують їхніх виборців.

Другий важливий фактор - чим тривалішою є війна, тим більшою є втома і готовність західних суспільств до розв'язання подібних конфліктів Соломоновим рішенням. Згадаємо Боснійську війну 1992-1995 років, яка була кошмаром для Заходу. В підсумку була збережена єдність Боснії, але боснійські серби отримали можливість зберегти свою "державу в державі", в якій зараз заперечують геноцид у Сребрениці та інші воєнні злочини, прославляють тих, хто їх скоїв і намагаються блокувати шлях країни до НАТО.

Російсько-українська війна вже явно обійшла Боснійську війну за кількістю жертв і масштабом бойових дій, а за тривалістю поступово наближається. І в цих умовах не дивно, що до 43% у жовтні 2023 року зросла кількість американців, які підтримують якнайшвидше розв'язання конфлікту. Це означатиме, що далі буде дедалі більше спроб нав'язати Україні компроміси, тим більше коли один з кандидатів - Дональд Трамп - заявляє, що начебто знає як закінчити війну ще до своєї ймовірної інавгурації.

І тут важливим є третій фактор - нав'язати компроміси легше державі, яка має слабку економіку, не здатна забезпечити свої потреби в озброєннях і фінансах самостійно, і не має союзників. Україна наразі має лише партнерів, які забезпечують її оборонні та економічні потреби, проте віра в те, що вони можуть безкінечно довго ці потреби забезпечувати, виявилася необґрунтованою, що і показала ситуація з США.

Велика проблема - це те, що за останні 8 років так і не вдалося сформувати постійну комунікацію з Дональдом Трампом та його прихильниками, мати з українського боку потужних перемовників для роботи з його командою. Є сумніви, що цю комунікацію вдасться налагодити до президентських виборів в США.

Трамп, як і раніше, часто презентується в українських ЗМІ як антиукраїнський політик з симпатіями до Кремля, хоча логічніше бачити в ньому ізоляціоніста, який будь-якою ціною хоче скоротити витрати США на підтримку партнерів за кордоном, бачити збільшення їхнього внеску у забезпечення власної безпеки і готовий торгуватися з авторитарними режимами. Зовнішньополітичний золяціонізм не вперше існує в історії США, у 1920-1930-х роках він теж відігравав велику роль, тож не дивно, що на політичній арені знову з'явилися його представники.

За першої адміністрації Трампа витрати на підтримку України складали приблизно 200 млн доларів на рік, при цьому американські компанії отримали вигідні контракти в Україні. Цей бізнес-підхід може бути застосований щодо Києва і вдруге.

Єдина надія України для комунікації з Трампом - це прихильність італійської прем'єрки Джорджі Мелоні та аргентинського президента Хав'єра Мілея, які у випадку його перемоги можуть спробувати переконати нового президента США продовжити підтримку України, і не застосовувати підхід "ти мені, я тобі" до збіднілої під час війни держави. Але не слід забувати, що з іншого боку біля вух Трампа буде Віктор Орбан та інші лідери, не зацікавлені у перемозі Україні.

Джерело: ВВС-Україна