Олександр АНДРУЩЕНКО: Ворота у пекло

 Брати і сестри наші, москаляни!

Які були до нас ви ввічливі і гарні!

Батурин підпалили ненавмисно,

Голодоморів не влаштовували, звісно.

На УНР не ваші то були навали,

Героїв Крут, тих, мабуть, марсіани розстріляли.

Усе між нами так було чудово!

І не забороняв ніхто нам рідне слово.

І не знущавсь над хитрими хохлами,

І не примушував вмиватися сльозами.

Не відбирав ні землі, ні дома,

Не нападав підступно, крадькома.

Не гнав у шию з древніх наших храмів

І чоботи не мив святими прапорами.

Ні, мабуть, ми жили і в мирі, і в любові,

І щирість у відношеннях була в основі.

Але який невдячний ми народ!

До незалежності здійснили поворот.

В житті обрали самостійний шлях.

І без таких братів? Суцільний жах!

Тож, звісно, треба знову нас карати:

Вбивати, ґвалтувати, кидати за грати.

Вона така, любов братерська та:

У пекло відчиняє ворота.