Слово Прокурора. Віджати бізнес

- Я готовий віддати ще мільйон – лише б залишили мій бізнес у спокої. Але віддати не цим, прокурорським. А на ЗСУ, - каже Олег Матвіїшин.

Автор тексту - Тарас Зозулінський

Ми зустрілися у його офісі, в невеликому місті Винники, неподалік Львова. Цьому містечку Матвіїшин віддав багато років свого життя, будучи депутатом місцевої ради.

Він тут з нуля піднімав тутешній занедбаний бізнес.

Як і базу відпочинку в селі Старий Кропивник, неподалік курортного міста Східниця.

- У 90-ті до мене неодноразово підходили з вимогою платити “за кришу”. Але це був реальний криміналітет. А зараз те саме роблять люди в погонах. –

Матвіїшин не схожий на пересічного бізнесмена. Він одягнений в прості джинси та светр. Жодних золотих прикрас. Недорога автівка.

Його офіс у Винниках також без “прибамбасів”. Більш схожий на виставковий зал якоїсь галереї. Тут зібрані десятки дипломів та подячних листів від різноманітних спортивних федерацій, юнацьких клубів та благодійних організацій.

- Я ніколи не відмовляв, коли зверталися до мене по грошову допомогу для дітей – спортсменів. А від початку війни 2014-ого – щомісяця жертвую десятки тисяч на армію.

Та три роки тому “прокурорським” мій бізнес “впав в очі”, - каже Матвіїшин, показуючи десятки квитанцій про перерахунок коштів на ЗСУ.

Ціна питання - 500 тисяч доларів

Те, що зараз відбувається із ТзОВ “Осоння Карпати”, основним його активом, і справді, вкрай нагадує банальне віджимання бізнесу.

Бізнесу, на 500 тисяч доларів. Та чималої земельної ділянки площею 1.4 га.

У далекому 1975 році Дрогобицький лакофарбовий завод, продукція якого була відома далеко за межами України, збудував у Старому Кропивнику базу відпочинку “Явір”.

У 2000-них завод збанкрутував. База відпочинку стояла нікому не потрібна, і багато років не бачила жодного відпочиваючого.

У 2012-ому Олег Матвіїшин її купив. Його знайомі, та й навіть рідні тривалий час відмовляли бізнесмена від такого кроку. Адже усі будівлі були поруйновані та непридатні для проживання.

Та Матвіїшин вклав кошти і почав відновлення.

Оббивання владних кабінетів тривалістю в роки

Сама база “Явір” знаходилася на двох сусідніх земельних ділянках, площею 0.9 та 1.5 га, на останній знаходились декілька будиночків із правом власності. Земельну ділянку площею 0,9 га та декілька будиночків, які знаходяться на земельній ділянці площею 1.5 га купило "Осоння Карпати".  Та власне на ній знаходилися усі поруйновані відпочинкові будиночки. Тобто, земельна ділянка площею 0,9 га та 4 будиночка з правом власності на земельній ділянці 1.5 га купувались як цілісний майновий комплекс. Про те, що ці дві земельні ділянки поєднані та завжди були взаємопов’язані свідчать як і старі стовпці огорожі, так і різна інфраструктура (доріжки тощо), які розташовані на ділянці 1.5 га.

- Я не правник, я підприємець. Якихось особливих юридичних знань не маю. То ж я звернувся до фахівців у галузі права. Бо ж потрібно було ці будинки реконструювати, відновити. Та розмістити нові. Намагався робити, щоб увесь процес був в рамках законодавства,- каже Матвіїшин, показуючи численні звернення.

Юристи  оббивали пороги владних коридорів багато років.

Кожне погодження та дозволи юристи, які діяли в інтересах Матвіїшина, відвойовували з “боями”.

Бо не платить хабарів. Каже – принципово.

Так, у 2013-ому Ірина Матвіїшин, донька директора та співвласниця “Осоння Карпати” отримує листа Дрогобицької районної державної адміністрації №797. Чиновники відділу регіонального розвитку, містобудування, та архітектури Райдержадміністрації вирішили, що наміри підприємця розмістити на земельній ділянці 1.5 га нові будинки, як тимчасові споруди, не порушуватимуть чинні будівельні норми.

 - Я та мої юристи постійно зверталися до лісників – керівництва ДП “Дрогобицького лісового господарства” - з проханнями, щоб відновлення та розширення бази проходило в рамках чинного законодавства. При цьому, в усній формі останні відповідали : «Розширяйся, все гаразд».

Неодноразово писались листи. Хоча зараз, на усі мої звернення вони пишуть, що мої звернення погубилися.

Юристи мені сказали, що потрібно щось вирішувати із земельною ділянкою. Адже розширяти базу на землі, до якої я, окрім куплених 4-х будиночків  із правом власності розміщених на ній,  не маю відношення, зовсім не хотілося, - згадує Матвіїшин.

… Ми проходимося базою відпочинку. Тут зараз функціонує 11 дерев’яних будиночків. Вони стоять серед лісу. Навколишня територія облагороджена та облаштована. На самій земельній ділянці проглядається недешевий ландшафтний дизайн.

Це власне і є та лісова ділянка.

Ірина Матвіїшин ще у 2016 році отримує погодження Державного агентства лісових ресурсів України на її виділення у довгострокове користування.

Дрогобицька райдержадміністрація у тому ж році дає висновок про доцільність погодження виділення ділянки.

Та лише у квітні 2017 року – облдержадміністрація Львівщини видає своє розпорядження про виділення в користування лісової ділянки.

І у перший день літа 2017-ого, ДП “Дрогобицьке лісове господарство” нарешті укладає з Іриною Матвіїшин договір про довгострокове тимчасове користування лісами - з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей.

Відповідно до пункту 3 договору на лісовій ділянці розміщений табір для відпочинку.

Тож нарешті, після 5 років оббивання порогів усіх можливих інстанцій, Ірина Матвіїшин, таки добилася того, щоб 1.5 га лісової ділянки їй надали в користування до 2032 року.

Але – усі проблеми родинного бізнесу тільки починалися. Оскільки письмово погодити розміщення нових тимчасових споруд, ДП «Дрогобицьке лісове господарство» не мало бажання та всіляко уникало, ігноруючи численні звернення та в усному порядку «популярно» пояснювали – «Не морочити їм голову всілякими погодженнями. Розширяйся, як тобі до вподоби».

Тоді, сім’я Матвіїшиних, за порадою юристів, вирішила винести вказану проблематику на розгляд суду, та наштовхнулися на спротив, до того моменту лояльного, керівництва ”Дрогобицького лісового господарства”.

Розкрутити бізнес

Ірина Матвіїшин, за  порадою юристів, які і готували всі документи,  звернулась до суду. Щоб суд розставив крапки над «І». І хоча ДП “Дрогобицьке лісове господарство” виступає проти, Дрогобицький міськрайонний суд вирішує, що Ірина Матвіїшин має право на оформлення власності на усі ці споруди.

Тим часом, рекреаційний бізнес “Осоння Карпати” розвивався.

Олег Матвіїшин каже, що найважчими власне були перші роки. Адже базу відпочинку треба було розкрутити. Реклама, численні знижки, завойовування постійних клієнтів. Зароблені кошти вкладали у розширення. Спа-центр, сауна, дві невеликі водойми.

- Тут немає декору, чи облаштування, до якого б я не доклався. Кожна деталь – це заслуга нашої команди, щоб вийти на високий рівень обслуговування відпочиваючих, - каже Матвіїшин, показуючи приміщення ресторану, в середині якого стоять дерева. -

Я вирішив зробити якусь родзинку. Щось таке, чого не має у навколишніх курортах Східниці та Трускавця. І зупинився на іпотерапії. Спеціальному методі лікування. Особливо для хворих діток.

Проїжджаючи до “Осоння Карпати”, буквально за 200 метрів, я бачив кусок поля. Він простоював багато років. Тож ми вирішили використати цю земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Звести тут стайні, купити коней. -

Вмієм віджимати

Ірина Матвіїшин звернулася до Держгеокадастру. І того ж 2020 року, їй виділяють у власність цю земельну ділянку, площею 1.4 га.

Сімейний бізнес розвивався, до “Осоння Карпати” приїздили з усіх куточків України. Знали про базу й іноземці.

Але так виглядає, що успішний розвиток рекреаційного підприємства не сподобався правоохоронцям. І вже четвертий рік, як вони почали тиск на розкручений курортний бізнес.

Найбільш незрозумілою ця ситуація є в час повномасштабної війни. Коли у владних коридорах кажуть, що запорукою перемоги, є у тому числі і надійний тил. Який, в той же час руйнують прокурори, поліція та представники Львівської облдержадміністрації (обласної військової адміністрації).

Перший крок до віджиму бізнесу зробили працівники прокуратури Львівщини ще в 2020 році.

Не минуло й півроку, як Ірині Матвіїшин узаконили зведення тимчасових споруд на земельній лісовій ділянці, переданій їй у користування, як прокурори, “випадково” вирішили промоніторити рішення судів Львівщини.

Їх особливо зацікавило рішення Дрогобицького міськрайонного суду по будинках бази відпочинку.

Прокурори починають багаторічні судові тяганини у судах різних інстанцій. Загалом, ініціюють аж п’ять різних справ. Основний аргумент - будівництво на базі відпочинку є незаконним. Оскільки суперечить договору про довгострокове тимчасове користування лісами. Яким було заборонено будівництво капітальних споруд.

І оскільки, воно суперечило договору – то й 9 будинків бази відпочинку треба знести.

Відповідно, Іриною Матвіїшин в такий спосіб начебто порушені умови договору. Тому такий потрібно розірвати.

Суди Матвіїшин та “Осоння Карпати” починають програвати. Ані судді, ані прокурори, ані лісники чи чиновники облдержадміністрації Львівщини не беруть до уваги величезну кількість дозволів та погоджень, які були отримані у період 2013-2017 років.

Капітальні чи тимчасові. А може землянки?

Ба більше, в рамках цих судових слухань, ніхто із держслужбовців та прокурорів не приїхав на територію бази відпочинку, щоб наочно подивитися та зафіксувати самі будівлі.

- Це скидається на повне беззаконня, - каже адвокат Ігор Козій. – Згідно чинних будівельних норм, це не є капітальні споруди. А тимчасові нежитлові будинки. Відповідно, не має і порушення умов договору. -

Він щойно вийшов із судового засідання Дрогобицького міськрайонного суду, де слухається одна із багатьох справ по “Осонню Карпати”.

Ігора Козія можна сміливо назвати не просто юристом, а й правозахисником. Багато років він вів ряд стратегічних справ, по захисту прав десятків львів’ян на отримання земельних ділянок у місті. Відстоював права пайовиків перед забудовниками. В одній із справ, яку він виграв, Козій воював проти беззаконня львівської влади… більше п’яти років.

- Я взяв справу “Осоння Карпати”, оскільки наявні документи дають підстави стверджувати, що Закон на стороні підприємців. Адже, найголовніше те, що органи прокуратури взагалі не мали права виступати в судах в якості апелянтів. Жодних прав Львівської Облдержадміністрації (ЛОДА) -  не було порушено. Оскільки, земельна ділянка, на якій знаходиться база відпочинку не перебувала у користуванні, і не вибувала із користування ЛОДА. А в користуванні ДП “Дрогобицький держлігосп”. А оскільки це державне підприємство, його інтереси в суді прокуратура не може підтримувати. -

Прокурор як ворожка. Бачить все по фотографіях

Ще пів години тому, допоки суддя Наталія Павлів пішла в нарадчу кімнату, працівник прокуратури області обурювався: “хіба це тимчасові споруди?”

Прокурор показував розмиті та нечіткі фото, звертаючи мою увагу на тому, що будинки великі та двоповерхові. На запитання, чи були працівники прокуратури на місці – не відповів.

… Ми з оператором йдемо територією бази, та фіксуємо на відео усі будівлі. Я хочу пересвідчитися, чому так був обурений прокурор.

Уже випав невеликий сніг, темніє. Але не озброєним оком видно, що будинки на базі стоять на своєрідних кам’яних сваях. Тобто, на каміннях. Такому собі тимчасовому фундаменті.

І ці будиночки на базі відпочинку не є монолітними, та не залиті бетоном з фундаментом.

Та для владних мужів це не аргумент. На чорне, казати біле, у нас вміють. Ще й знають, як таке вміння узаконити через суд.

Судовий експерт “розносить” прокурорів

Та “Осоння Карпати” не здавалося. І замовило судову будівельно-технічну експертизу.

На противагу прокурорам та чиновникам ЛОДА, експерт на місце виїздив особисто. Роман Бочуляк міряв і десятиметровою рулеткою, і лазерним дальноміром. І у якості доказової бази зсилався на 19 законодавчих і нормативно правових актів, методик, рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури.

Бочуляк фіксував експертизу і на камеру. Та підписався під своїми висновками. Тобто, що він несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Судовий експерт Роман Бочуляк визначив, що усі будинки, з бази відпочинку – відносяться до тимчасових будівель, споруд.

Тобто – не капітальних.

Тоді – й взагалі виходить, що судді різних інстанцій, в справах проти Осоння Карпати та Ірини Матвіїшин, винесли неправосудні рішення.

А, оскільки споруди тимчасові і не капітальні, то й порушення умов договору про тимчасове довгострокове користування лісовою ділянкою не було.

Бо судовий експерт чітко вказує, що будівлі є збірно-розбірними та тимчасово встановлені на тимчасовому бетонному пальовому полі, тобто на залізобетонних палях.

Де ж тут судді знайшли капітальність споруди?

Адже експерт Роман Бочуляк доводить, що фундаменти виконані у вигляді залізобетонних стовпців за потреби легко піддаються демонтажу.

І наголошує на тимчасовості будинків – “кожна конструкція будівель є самостійною збірно-розбірною (стіни, перекриття, простінки)”.

Більш того, суди взагалі не врахували той факт, що на момент передачі у користування цієї лісової ділянки житлові будівлі там уже знаходилися. Тобто, Матвіїшин брала ділянку у користування під уже збудоване і реконструйоване нерухоме майно.

І це є зрозумілим – адже згідно кадастрових карт, кілька десятків років ця земельна ділянка завжди мала цільове призначення – для рекреаційних цілей. Тобто, що тут повинні знаходитися будівлі для рекреаційних споруд.

Сам дурак. У нас на руках рішення судів

Заступник керівника обласної прокуратури Микола Друзюк, який бере активну участь у справі, та неодноразово давав різноманітні вказівки по ній підлеглим, вважає, що ”в ході розгляду вказаних справ судами не виявлялися факти порушення прокурором прав сторін у судовому процесі. Жодного незаконного втручання органами прокуратури в діяльність ТзОВ “Осоння Карпати” чи Матвіїшин І.О. не встановлено, навпаки судами різних інстанцій у вищевказаних справах встановлено факт самочинного будівництва Матвіїшин І.О. на лісовій ділянці.”

А ще Микола Друзюк наводить інформацію із судових рішень. Мовляв, ми все виграли. Все ок.

В ЛОДА (ЛОВА) також люблять оперувати рішеннями судів. Мовляв, суди так вважають. Значить – то правда. А ти – сам дурак.

Перший заступник голови ЛОВА Андрій Годик, ще й рапортує, що про всі погодження перелічені вище (до виділення Матвіїшин земельної ділянки в користування) представникам Облдержадміністрації відомо. І вони у судових засіданнях розглядалися.

На ряд запитань пан Годик відповіді не має.                              

Не відомо ЛОДА, що на даній земельній ділянці ще із 1975 року знаходився табір відпочинку.

Відсутня інформація у Годика – і кому та на яких умовах ЛОДА планує у майбутньому передати у довгострокове тимчасове користування дану земельну ділянку.

Та найгостріше – не знають у ЛОДА, який дохід для воюючої країни вони руйнують. Руйнують, разом з прокурорами.

- Щороку, згідно договору, ми сплачуємо поза 40 тисяч гривень за користування земельною ділянкою. Ще додайте – 60 тисяч – податок за будиночки. Ми реальний, надійний тил. І це все треба зруйнувати? – обурюється Матвіїшин.

Поліція та прокурори називають лісовою, земельну ділянку без дерев

Допоки четвертий рік, прокурори, руками суддів домагаються витребування земельної ділянки із користування Матвіїшин, правоохоронці відкрили другий фронт.

Тобто прокурори, руками поліції. Щоправда, по іншій земельній ділянці площею 1.4 га.

Тій, яку Держгеокадастр виділив у власність Ірині Матвіїшин.

І на якій “Осоння Карпати” планувало розмістити господарський двір, конюшню, своєрідний «еко-город».

Тут кримінальне провадження висить вже четвертий рік. За фактом перевищення службових повноважень невідомими працівниками Держгеокадастру Львівщини.

Поліція та прокуратура вважають, що земельну ділянку Ірині Матвіїшин виділено всупереч законодавству. Начебто, це лісова земельна ділянка. А працівники Держгеокадастру незаконно змінили її цільове призначення на сільськогосподарське.

- Їх приїжджало більше десяти чоловік. Три дні вони сюди їздили. Всюди нишпорили, ходили, оглядали. Наші гості були настрахані, - розповідає про події літа Марія, адміністраторка “Осоння Карпати”.

Ми зустрічаємося у спа-центрі бази відпочинку. Туди-сюди ходять у банних халатах гості. Багато дітей.

- Власне, найбільше хвилювалися відпочиваючі із дітьми. Зверталися до нас із претензіями. Це ж не кожен день побачиш кремезних чоловіків. Які щось вишукують. Мені було це дивно. Адже в той час, коли син нашого власника – Олега Матвіїшина – воює, а тут стільки здорованів приїхало, - каже Марія.

Три дні у літку цього року, за рішенням слідчого судді В. Стрельбицького, група правоохоронців, під керівництвом старшого слідчого Головного управління Національної поліції Львівщини Івана Летнянки проводили на території “Осоння Карпати” огляд території.

За час розслідування цього кримінального провадження та справи по будинках бази відпочинку і земельної ділянки, у них в той чи інший спосіб брало участь більше 30 осіб. Це і процесуальні прокурори, і слідчі поліції, і прокурори з відділу екологічного нагляду.

Тільки вдуматися – величезна кількість осіб, яких утримують своїм коштом платники податків, більше трьох років залучені в тій чи іншій мірі до розслідування кримінального провадження та сумнівних судових тяганин. І як стверджує Матвіїшин, навіть відповідних експертиз по земельній ділянці не було проведено.

Довідатися у слідчого Летнянки – що ж так довго там розслідувати – то як горохом у стіну. Аргумент пана слідчого безапеляційний. Пише, що розслідується кримінальне провадження, в рамках нього, усі дії – таємниця слідства. Жодної інформації повідомити не може.

З огляду на такі дії поліції, Ірина Матвіїшин, через суд, домоглася відкриття кримінального провадження Державним бюро розслідувань. Щодо ймовірного вчинення злочину службовими особами ГУ НП та Прокуратури області.

Може тепер слідчий Летнянка щось та й розкаже слідчим із ДБР.

Як виростити бульбу й буряки. В лісі

Вся фабула справи поліції тримається на тому, що земельна ділянка 1.4 га, виділена у власність Ірині Матвіїшин –  це лісова ділянка.

Микола Сорочич, місцевий мешканець, веде мене до тої ділянки. Я очікую побачити силу-силенну дерев. Не може ж бути, що так сильно правоохоронна система могла помилитися.

Підходимо. Кусок поля. Реально – кусок поля.

- На цій землі – ще мій батько працював, - каже Микола Сорочич. –

Той кусок поля завжди належав колгоспу. Мій батько тут орав. На цій землі засівали. А ще бульба тут була, буряки. По різному було. Скільки тут живу – я тут ще ні одного дерева не бачив, - сміється Микола.

Не бачу на тому клапті землі дерев і я. Зверху – кілька кущів. Це сухостій. Ось і всі насадження.

Дорога ́  доро́га. На сотні мільйонів

Де ж там ліс побачила поліція із прокуратурою?

Де ж капітальні будівлі побачила представники влади, в особі ЛОДА, і прокурори – на іншій ділянці з будиночками?

А так виглядає, що побачили. І робиться це все не випадково.

Дорогою до бази відпочинку «Осоння Карпати» нам в очі кинулось будівництво нової дороги.

З’ясовувавши питання ремонту дороги, нашими журналістами встановлені цікаві факти.

Бо, як виявилось,  ще з 2021 року, коли з усіх сторін почався комплексний тиск на “Осоння Карпати”, відбуваються вкрай дивні речі.

Облдержадміністрація Львівщини, почала активно витрачати кошти платників податків на ремонт дороги, яка веде прямісінько до “Осоння Карпати”.

Не зупинив чиновників і 2022 рік – перші місяці повномасштабної війни. Десятки мільйонів вбухували в дорогу, яка проходить через кілька невеличких селищ.

І тим часом, поки прокурори та уся свита віджимають бізнес “Осоння Карпати” – в інтересах держави - тобто ЛОДА, та ж сама ЛОДА продовжує вбухувати в дорогу, яка веде до цього бізнесу, шалені гроші.

Так, згідно інформації з Prozorro, тільки у 2023 році, ЛОДА виділила на ремонт шматка цієї дороги… майже 300 мільйонів гривень !

В час повномасштабної війни. Коли вся Україна волонтерить. Та донатить на ЗСУ.

Але, чиновники з ЛОДА у виділення сотень мільйонів гривень на дорогу, що веде до “Осоння Карпати” не бачать проблеми.

- Виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги ... має важливе значення для розвитку інфраструктури гірського регіону, адже ця дорога буде складовою маршруту, який з’єднює рекреаційну зону Дрогобицького району (Трускавець, Східниця) з перспективним пунктом пропуску Лопушанка – Міхновець, - рапортують у ЛОДА.

Кому окоп, а кому перспективна туристична дорога

Ага, таке пояснення. У воюючій країні. Де кожна гривня має бути спрямована на оборону. Так ні – ЛОДА знає, де подіти кілька сотень мільйонів.

ЛОДА має пояснення на все. Тож перспективний пункт пропуску, розбудова прикордонної інфраструктури, сприяння добросусідським відносинам. І так далі, і тому подібне.

В принципі – цей ідіотизм, підписаний тим же ж Андрієм Годиком, можете прочитати у повному об’ємі нижче.

Продовження буде

Ми обов’язково продовжим з’ясовувати усі деталі цієї історії. Як і те, під кого прокурори, поліція та чиновники віджимають у “Осоння Карпати” бізнес та земельні ділянки. Та для кого роблять коштовні ремонти на сотні мільйонів. Сотні мільйонів людських грошей.

Тим часом, в Олега Матвіїшина продовжує працювати 60 осіб. Це чималі щомісячні податки та внески. І військовий збір.

- Останні роки, для мешканців тутешніх сіл, це чи не єдиний спосіб прогодувати наші сім’ї. Не потрібно їздити по заробітках. Чи доїжджати до великих міст.

Що буде коли не стане “Осоння”? Я навіть не знаю, за що тоді жити, - каже на прощання місцевий мешканець Микола Сорочич.

P.S.

У різний час, до історії з “Осоння Карпати” та Іриною Матвіїшин, за наші із вами кошти (платників податків), були причетні наступні “герої”.

Поліція:

Іван Летнянка,  старший слідчий СУ ГУНП у Львівській області.

Ростислав Тимо, заступник начальника відділу СУ ГУНП у Львівській області.

Олег Демкович, начальник відділу ЗІСД ГУНП у Львівській області.

Д. Ільницька, слідча СУ ГУНП у Львівській області.

Мушкет, ГУНП у Львівській області.

Назар Федурко, слідчий Дрогобицьким РВП.

Прокуратура:

А. Нестеренко, в.о. начальника начальника управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури (ЛОП).

Остап Сенів, ЛОП.

Анатолій Мандзій, начальник відділу екологічного нагляду ЛОП.

Юрій Кріцак, ЛОП.

Микола Друзюк, заступник керівника ЛОП.

Олександр Таргоній, заступник керівника ЛОП.

С. Бобик, спеціалізована екологічна прокуратура при ЛОП.

Людмила Колосовська, ЛОП.

М. Місінська, ЛОП.

Євген Давидов, Дрогобицька окружна прокуратура (ДОП).

С. Подолячек (ДОП).

М. Кляпко (ДОП).

О. Суровий (ДОП).

Ігор Турчин (ДОП).

Оксана Матолович (ДОП).

Судді:

22. В. Стрельбицький, Галицького районного суду м. Львова.

23. Ю. Кучаковський, Дрогобицького міськрайонного суду.

24. А. Хомик, Дрогобицького міськрайонного суду.

25. О. Крамар, Дрогобицького міськрайонного суду.

26. С. Бойко, Львівського апеляційного суду.

27. С. Копняк, Львівського апеляційного суду.

28. А. Ніткевич, Львівського апеляційного суду.

29. М. Шандра, Львівського апеляційного суду.

30. Я. Левик, Львівського апеляційного суду.

31. Р. Савуляк, Львівського апеляційного суду.

ЛОДА:

32. Дмитро Смотрич.

33. А. Кобилецький.

Оригінал матеріалу, з документами та світлинами, знаходиться за посиланням