Олександр АНДРУЩЕНКО: Жайворон у небі

Поетичною строкою 

Про що співає жайворон у небі

Понад сріблястим візерунком річки?

Чому йому крилом махає лебідь,

І ритм вистукує жовна одвічний?

А може, це усе саме для мене,

Щоби заблисло з пам’яті, як спогад,

В хвилини сірі променем, напевне,

Коли з глибин душі піднявся осад.

Як гірко пахнуть іноді троянди,

Коли вже трошечки їх пелюстки зів’яли.  

Дарують почуттів загиблих мантри,

І грають тихо хмарних днів  цимбали.

Стрілою спогад в сум потрапить влучно.

Заб’ється в небі жайворона дзвоник,

Ніби молитва світла, милозвучна.

Мадонни серед хмар засяють очі.

І я вклонюся дивній благодаті,

Стулю у пучку ледь тремтячі пальці.

Перевіряє доля нас, чого ми варті.

Йдемо назустріч їй і ввечері, і вранці.