Олександр АНДРУЩЕНКО: Птах на гілці

Поетичною строкою 

(вр) Похмурий птах сидить на гілці,

Наче залишився без крил

На кладовищі, край могил.

Мовчить сумний, в сумному місці.

Нема кому тут дати раду.

Повзе змія між поховань,

Як символ з майбуттям прощань.

І тут шукає, мабуть, зраду.

Тут жалість студить теплі душі,

І сльози тут течуть самі,

І вітер вщух  в жалобну мить,

Кущі не ворушить, байдужий.

Лякається будити мертвих.

А їм вже точно все одно,

Тхне вітер снігом чи вином,

Чи з лютого, чи березневий.

Лежать бійці в могилах свіжих,

Йдуть вдалину ряди хрестів.

Їм Бог усі гріхи простив.

Простив. Не менше і не більше.

І далі птах сидить  похмуро.

Старий він кладовища друг,

Приречений до довгих мук,

Сприймає біль життєвий мудро.