Чи змінить Сирський стратегію війни України?

Те, що не публікуються деталі планів Сирського, це, радше, добра новина

Щодо очікуваності призначення Олександра Сирського новим головнокомандувачем. В принципі, з тих варіантів, які десь обговорювалися, звичайно, одним із перших розглядалася кандидатура цього генерала. Тому так, це призначення було очікуване.

Якщо коротко сказати про інші кандидатури, то було б зовсім нелогічно (але деякі експерти говорили), що це може бути генерал Кирило Буданов. При всій повазі до заслуг і до самого генерала Буданова, але він очолює зовсім інший профіль діяльності. Тому якщо президент Зеленський обирав між цими двома кандидатурами, то я думаю, що вибір Сирського значно доцільніший.

Я б не став сильно акцентувати увагу на фактах біографії нового головнокомандувача. Мається на увазі місце його народження і те, що він закінчував військовий заклад, розташований у Москві. Бо генерал належить до того покоління, яке ще вчилося в радянських вузах. Принаймні, я не бачив жодного аргументованого свідчення, що його місце народження і навчання десь якимось чином впливало на його позицію, як не лише військовослужбовця Збройних сил України, але також громадянина України. Тому б я радив не намагатися шукати приховані недоліки в його біографії.

Порівнюють зараз військовий досвід Валерія Залужного і Олександра Сирського. Вони обидва мають надзвичайно вражаючі досягнення, відповідний досвід поетапного проходження всіх щаблів військової служби. Є різні оцінки, думки стосовно того, як розглядати не сказав би перемоги чи поразки, але їхня особиста відповідальність за ті чи інші невдачі на лінії фронту. Але при цьому не можна ігнорувати, що в суспільних дискусіях присутні закиди на адресу генерала Сирського про його недостатню увагу до збереження життя військовослужбовців. Але сьогодні, коли Сирський оголосив свої пріоритети, то одним із них назвав збереження життя військовослужбовців. Тобто він очевидно розуміє, що це мало не основне питання, яке на сьогодні хвилює усіх — починаючи від рядового солдата на фронті і закінчуючи громадянами України, які навіть не мають родичів на лінії фронту.

Класики говорили, що можна виграти десятки битв, але програти війну

Щодо того, чи буде зміна стратегії у війні з приходом Сирського. Скажу можливо дещо несподівану думку: добре, що ми не знаємо, якої стратегії планує дотримуватися Сирський. Припустимо, що було змагання стратегій, і з-поміж стратегій Залужного і Сирського перемогла стратегія Сирського. Ще раз повторюся — те, що не публікуються деталі планів Сирського, це радше добра новина. Бо ми вже маємо сумний досвід з тим, як напередодні наступу деталізовано обговорювалася стратегія ЗСУ. Можливо це стало одним із каталізаторів невдачі українського наступу, бо розкрилися деталі, які в жодному разі не мали розкриватися. Але що стосується цієї можливості стратегії Сирського, то хотілося б сподіватися, що ця стратегія не лише для того, щоб вона сподобалася або ж не викликала ніяких питань у Верховного головнокомандувача. Хотілося б, щоб вона була спрямована на досягнення головної цілі цієї війни. Тобто не просто переслідування якихось короткотермінових політичних цілей — показати комусь прогресивний поступ українських Збройних Сил, а щоб ця стратегія чітко відповідала нашій кінцевій цілі.

Класики говорили, що можна виграти десятки битв, але програти війну. Я і ми всі сподіваємося, що стратегія Сирського — не про те, щоб красиво виграти кілька битв, а для того, щоб досягти перемоги.

Генерал Сирський у важкий момент приймає командування ЗСУ. Це всім очевидно, і президент у своїх обґрунтуваннях також зазначив про те, що момент — критичний. Його до рішення заміни головнокомандувача спонукало те, що необхідно вийти з цього режиму стагнації. Все це говорить про те, що момент дійсно критичний, важкий, і є бажання переломити ситуацію. Але наскільки особистісний фактор сприятиме виходу із складної ситуації — принаймні наразі важко оцінити. Тому що якби причиною звільнення Залужного було його неефективне планування, чи управління операціями, то тоді логічно було б припустити, що проблема була в головнокомандувачі. Але оскільки ніхто, навіть президент, який такі рішення ухвалив, не робив таких заяв, важко сказати наскільки заміна керівника може допомогти вирішити ту масу проблем, про які ми і так всі добре знаємо, і про які, в тому числі, президент Зеленський, і новопризначений головнокомандувач, вже заявили.

В кінці я б вважав за потрібне додати, що рішення, якого боялися, зроблене. У ЗСУ тепер новий головнокомандувач — Олександр Сирський. Тому зараз наш спільний інтерес — його сприймати. Треба погасити емоції і все робити, щоб були успіхи у нового головнокомандувача, тому що це — наш спільний інтерес.

Олексій Мельник, Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова