Олександр АНДРУЩЕНКО: Першоцвіти біля річки

Блищать дощами окроплені шиби.

В них подививсь хлопчисько-вітерець,

Що закохався в хмару та і схибив,

Перелітає полем навпростець.

А хати залишаються стояти,

Своїм корінням в землю проросли.

Очей здивованих розплющені карати

На небо дивляться без зайвих слів.

З’явились першоцвіти біля річки,

Попіднімалися серед трави.

Їх промінь лічить і не перелічить,

Трохи заплутавсь проміж голих віт.

Всі так чекають на вродливу весну,

На її крил прозорі кольори,

На днів сумних веселу антитезу

І райдугу, що тягнеться згори.

З’явився в серці вогник і не гасне.

Мабуть, то віддзеркалення надій

Чи почуття наступних змін прекрасне,

Як плями сонця в вікнах золоті.