Олександр АНДРУЩЕНКО: В очікуванні променя

Ще сонця не було. На небі - море хмар,

Розпатланих, брудних і очманілих.

Мабуть, їх народив якийсь чадний димар

І випустив над дахом  сірокрилих.

На небі якось бридко. Сумно на душі.

Чекаємо і там, і там на промінь.

Хай висвітляться дум заплутані кущі,

І радощі прокинуться хай сонні.

І простягне яскравий промінь руку нам,

І усміхнеться щиро і лукаво.

Пройдеться по таємних долі сторонах 

І пригорне до себе світ надій ласкаво.

У відповідь йому згадаємо ми всі

Найкращі наші дні - зимові, літні,

Птахів весняних дивнозвучні голоси,

Яким ми за любов багато винні.

Закрили хмари сонце. Що ж, такий це час.

Його, напевне, треба пережити.

Небесний промінь вже чекає десь на нас.

І ми зрадіємо йому, як діти.

Олександр АНДРУЩЕНКО.