Що не так з ремонтом дронів в українській армії

За великим важко побачити маленьке, непомітне. Це добре демонструють такі масштабні теми, як масове виробництво безпілотників чи створення окремого роду військ зі спеціалізацією у БпЛА. Про них знають всі.

А ось про ремонт пошкоджених на фронті дронів – лише обізнані в цьому питанні люди. Але у війні на виснаження ресурсів ми не маємо права упускати такі "дрібниці".

Спочатку уточнення: більшість безпілотників, від крутих DJI до саморобних FPV, на передовій все ж таки втрачаються. Це розхідний матеріал. Якісь дрони закінчують життя як камікадзе. Деякі – потрапляють під вплив ворожих систем РЕБ. А частину пілоти гублять через погодні умови, нестачу досвіду чи необережність. Таке буває. 

Але чимало безпілотників використовують неодноразово і доволі довго. Тому вони, як будь-яка техніка, починають потребувати уваги.

За досвідом нашого сервісного центру, серед найпоширеніших проблем: глюки електроніки, поламані під час приземлення промені та мотори, які згоріли через перенавантаження для скидів. А ще трапляються трофеї – ворожі дрони, які можна перепрошити під пульти наших захисників.

В будь-якому випадку подальших сценаріїв лише кілька. Перший – спробувати власними силами, безпосередньо на місці, відремонтувати того безпілотника. Але для цього потрібно мати певні знання, досвід, запчастини та інструмент. Самі розумієте, це є далеко не в кожній частині. Тож частіше в армії "трьохсотого" дрона відправлять до якогось сервісного центру – поштою або "кур’єром", якому дають офіційне відрядження з підрозділу. Обидва варіанти передбачають очікування від 2-3 днів до декількох тижнів (залежно від складності поламки, черги та наявності потрібних деталей). Очевидно, що подібні паузи без такого важливого оснащення заважають нашим солдатам нормально виконувати свої задачі. Втім, це не єдина проблема з ремонтом дронів.

Більш важливою є нестача запчастин. Як і виробництво відновлення БпЛА залежить від імпортних компонентів, насамперед із позначкою Made in China. Та Китай серйозно обмежує експорт товарів подвійного призначення: від безпілотників до їх компонентів. 

З дронами ситуація дещо стабілізувалася. Але з деталями хитрі схеми не діють. Все через обсяги. Коли постачальник бачить замовлення на декілька сотень дронів (а це десятки тисяч доларів), він готовий шукати варіанти, як вивезти безпілотники з Китаю. А коли заходить мова про партію запчастин, яка коштує, як десяток БпЛА, інтерес згасає. 

Для постачальника ризик отримати санкції від влади КНР і втратити контракт з виробником не вартий можливого прибутку.

Хтось скаже: раз обсяги малі, то це взагалі не є серйозною, масовою проблемою для армії. Я скажу: і так, і ні. 

Масовою проблемою ремонт дронів не є, але серйозною – так. Адже маємо використовувати кожну витрачену гривню з бюджету і волонтерських зборів максимально ефективно. Тож варто якісно та швидко ремонтувати безпілотники, які ще зможуть принести користь на фронті. А щоб подолати перепони, які я описав, варто працювати комплексно. Наприклад, можна:

- Додавати в усі курси операторів дронів уроки з обслуговування та ремонту подібної техніки. Хай це не будуть глибокі знання, але бодай базові задачі з полагодження БпЛА пілот повинен вміти вирішити самотужки.

- Створювати пересувні сервісні центри, які б їздили безпосередньо по фронту чи хоча б уздовж цієї лінії. Ці мобільні бригади мали б запас усіх потрібних деталей та могли б впродовж кількох годин полагодити кілька пошкоджених дронів.

- Проводити централізовані закупівлі компонентів для обслуговування БпЛА. Це б дозволило підвищити інтерес постачальників до продажу нашій країні ще й партій запчастин, а не лише готових безпілотників.

А ще держава має надавати інвестиції, кредити та пільги для виробників компонентів дронів. Це дозволить виробляти в Україні певні деталі, що трохи знизить залежність від іноземних постачальників. Втім, це вже повернення до великих тем. І хоч вони важливі, вони не повинні закривати собою дрібниці.

Андрій Штепа, співзасновник компанії AirUnit

Українська правда