Рік випробування демократій

Рік лише декілька місяців як почався, а ризики та виклики відчуваються уже майже на повну. Соціально-політичні та електоральні, зокрема. Я про Захід, перш за все.

Вибори у США впливають не лише на питання не/виділення додаткової військової допомоги Україні, а й на настрої у Європі загалом.

З одного боку, заяви Трампа підживлюють ізоляціоністські настрої у Європі (майбутня зустріч Трампа та Орбана може стати концентрованим проявом такої позиціі). А з іншого – спонукає (хоч і від негативного) до більшої самодостатності ЄС та НАТО у своїй оборонній політиці безвідносно США.

Подивимось, яка з тенденцій стане домінуючою, бо це важливо. Росія не дрімає.

Уже є дані західних розвідок про розписані бюджети у Росії на різні дезінформаційні компанії. Та й дії також є. От хоча б те, як заповзято і головне в який момент росіяни злили та підхопили тему розмови німецьких військових щодо надання далекобійної зброї Україні.

Далі, поза сумнівом, буде більше. Росія буде влазити у будь-які теми, де є хоч натяк на протиріччя. А такі теми – є.

Чи то протести представників окремих галузей країн, які проти скорочення дотацій чи нових правил (класика жанру – фермери).

Чи то критика щодо представництва країн у керівних органах ЄС та НАТО між країнами Центральної та Східної Європи/країнами Балтії (уже частково проявляється).

Чи то питання лідерства та певних протиріч щодо оборонної політики між країнами з крупними економіками (Лондон-Париж-Берлін).

Чи то питання єдності як великих, так і локальних союзів (один з останніх прикладів – на рівні Вишеградської четвірки, куди входить Польща, Чехія, Угорщина, Словакія; там уже є протистояння, повʼязане зі специфічною позицією Орбана та Фіцо).

І це лише вершина айсбергу. Це я до того, що цього року буде не лише продовжуватись протистояння демократій та автократій, а й відбуватимуться процеси всередині демократій (маю на увазі зростання рейтингів популістів та ізоляціоністів, ультраправих та ультралівих). Питання, чи зможуть діючі європейські лідери, орієнтовані на єдність, упередити такі ризики.

Для нас же це однозначно складний рік, з огляду на непросту зовнішню конʼюнктуру. Тому повторю те, про що часто пишу/кажу: окрім фронту, треба працювати ще й над проблемами тилу. Ставати сильними та невразливими зсередини. Від зовнішньої допомоги, поза сумнівом, багато що залежить. Але ще більше – від нашого вміння разом працювати над проблемами слабкості інституцій, що тягнуть нас у пострадянське болото.

Олеся Яхно, Політичний експерт