Олександр АНДРУЩЕНКО: Амбасадор майбутнього

Черешня схилила додолу віття,

Наповнене соком червоним.

Вона - моїх втрачених мрій укриття

У дні відчуттів заборони.

У час, коли сповнене сумом життя

Кульгає дорогою болю,

Не допомагає в гріхах каяття,

Бо знищують привиди волю.

Чекаю тоді хоч когось з тих месій,

Від котрих радіє надія,

У величі їх і духовній красі,

Як залита сонцем неділя.

Хай вкотре хтось з них допоможе мені

І словом, і прикладом власним

Зробити, щоб серця дзвін знов задзвенів

І став голосним і сучасним.

Навчатимусь я у майстрів, як школяр,

Як кращий з усіх в світі учнів.

За обрій вдивлюсь, наче вуйко-мольфар,

Чи як таємниці заручник.

І прийду я знов до черешні в саду

Майбутнього амбасадором,

Присягу на вірність натхненню складу -

Вільшанки співатимуть хором.

До себе черешня мене пригорне,

Вся в ягодах. От насолода!

І небо у вічі мої зазирне:

«Відчуй, що є справжня свобода!»