Продаж "Яндексу" – зброя в руках Кремля

Хто стоїть за купівлею "Яндексу" та як російські спецслужби можуть використовувати сервіси платформи?

Недавно в тимчасово існуючій російській федерації сталася найбільша угода з виведення капіталу після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Ідеться про продаж нідерландською компанією Yandex NV за 5,2 млрд дол своєї російської частки бізнесу, зокрема пошукового сервісу "Яндекс".

Зважаючи на те, що до вторгнення росії в Україну акції "Яндексу" оцінювалися близько 30 млрд дол, така компенсація – це просто насмішка над російським бізнесменом Аркадієм Воложем, засновником та в минулому гендиректором "Яндексу", який тепер усіляко відсахується від свого російського минулого, живе в Ізраїлі, а місцем народження вказує Казахстан.

А ще попросив і добився зняття з нього міжнародних санкцій – за те, що публічно засудив вторгнення росії в Україну. Правда, зробив він це тільки через півтора року після вторгнення. А до того протягом двох з половиною десятиліть створював для Кремля ідеальний сервіс для шпигування, медійного впливу та контролю над людьми, причому не тільки в межах російської федерації.

Це зараз Волож гучно бідкається, що він лише бізнесмен, айтівець та візіонер, який "хотів створити для росії справді незалежний сервіс". А у 2019 році його "Яндекс" радісно погодився на реструктуризацію, яка фактично підпорядкувала компанію російському "Фонду суспільних інтересів", створеному для "захисту інтересів російської федерації".

Маючи суттєвий, якщо не повний, контроль над найбільшою медійною платформою та базою даних більшості росіян, кремлівська влада, звісно, скористалася нею в повному обсязі, намагатиметься далі робити це за межами росії, а також використовувати сервіси для обслуговування свого ВПК.

Отже, хто вказаний у релізі компанії як консорціум покупців "Яндексу" в росії? 

Навіть поверхневе дослідження дозволяє зрозуміти, у якому місці з цих маріонеток стирчить рука Кремля. 

Узяти, наприклад, Олександра Чачаву, підприємця і засновника венчурного фонду LETA Capital. Раніше він був співвласником у компанії Group IB, що займалася кібербезпекою. Одного із засновників цієї компанії засудили за держзраду, а кого не засудили, вочевидь, міцно взяли за… зябра. Не дуже підходящий бекграунд для незалежного бізнесмена-інвестора.

Про інших навіть смішно згадувати. Це, зокрема, топменеджери "Лукойлу", ексзаступник голови "Газпрому" Олександр Рязанов, саратовський бізнесмен Павло Прасс (у 2021 році викупив у зятя Путіна Кирила Шамалова компанію "О2 ЕСТЕС", що контролює частину акцій нафтогазової компанії "Сібур").

Жоден з них не виглядає людиною, готовою ось так просто, навіть акціями, викласти кілька мільярдів. Це дозволяє цілком логічно припустити, що ці "ІТ-бізнесмени" та "незалежні акціонери" – просто підсадні качки нинішньої російської влади, які мають більш-менш пристойно виглядати в очах Заходу.

Цікаво, що угода з купівлі "Яндексу" буде частково оплачена акціями класу "А", а частково (мінімум половина з 475 млрд руб) готівкою, причому в китайських юанях.

Отже, і склад інвесторів-покупців, і характер угоди свідчать, що "Яндекс" у Воложа та інших співзасновників купує саме Кремль. Включно із сервісами, які працюють за межами РФ, у Казахстані, Узбекистані та деяких європейських країнах.

Виходить, колись Волож створив потужну цифрову зброю для Кремля, щойно продав залишки своїх акцій безпосередньо Кремлю, а тепер, закладаюся, наскиглив ЄС, щоб з нього зняли санкції, бо віднині він з "Яндексом" не пов’язаний і його руки чисті.

Тим не менш, не зайвим буде нагадати, що саме створив Волож і чому його "дитя" можна сміливо ставити в один ряд з продукцією танкового "Уралвагонзаводу" чи концерну "Калашніков" з Іжевська.

Було б украй наївно вважати, що в КДБ-шній державі найбільший інформаційний ресурс з величезним масивом даних про громадян буде мати хоча б натяк на незалежність. Не менш наївно вірити в байку Воложа та його колег, ніби він тільки останнім часом раптово "став залежним від держави".

Ні, він від початку будувався саме для того, аби обслуговувати різнобічні запити ФСБ і бути страшною і вкрай ефективною зброєю в руках російської влади.

Основні сервіси "Яндекса" колись частково, а тепер остаточно підпорядковані Кремлю.

1. "Яндекс-пошук". Налаштовуєш алгоритми потрібним чином і статті з незалежних ЗМІ будуть у видачі десь на десятій сторінці. Зате перші сторінки покажуть турботливо відцензурене.

2. "Яндекс – голосовий помічник Аліса". Під час гучного службового розслідування щодо витоку даних яндексівці підтвердили можливість шпигування за користувачами.

Ось буквально їхні слова з офіційного коментаря: "Для покращення якості асистента та зменшення кількості хибних спрацювань у бета-версії для співробітників застосовується налаштування, яке вмикає мікрофон приладу на кілька секунд у випадковий момент без згадування Аліси". Іронічно, що озвучує Алісу російська акторка, яка була голосом дубляжу Скарлет Йохансон у ролі агентки КДБ Чорної Вдови.

3. "Яндекс-пошта". Тут усе зрозуміло без зайвих пояснень, словосполучення "анонімність листування" в РФ – хіба що жарт для стендапу.

4. "Яндекс-їжа". Чудовий спосіб дізнатися імена та прізвища людей, місця їх проживання та роботи, час обідньої перерви чи закінчення роботи. Саме з цього сервісу стався нібито випадковий великий "злив".

5. "Яндекс-таксі": ще кращий спосіб довідатися про маршрут людини, місце її роботи, улюблені заклади, розклад робочого дня. До речі, саме цей сервіс офіційно співпрацював з підсанкційними російськими підприємствами ВПК, які виготовляли зброю для війни з Україною (Завод имени Я. М. Свердлова, Пермский пороховой завод, Специальный технологический центр).

6. "Яндекс-мапи" і "Навігатор". Ви не повірите, але деякі несвідомі українські водії досі ними користуються через VPN, "бо удобно". А це можливість для російських спецслужб у реальному часі отримувати інформацію про переміщення техніки та режимні об'єкти в Україні.

Усе це разом дуже зручно зберігається в трьох величезних підконтрольних ФСБ дата-центрах на території рф. Виглядає не менш титанічно, ніж славнозвісна Грейт Чайна Вол, яка повністю контролює китайський інтернет і зв’язки громадян із зовнішнім світом.

В інтерв'ю Форбс Волож казав: "Творці "Яндексу" вірили, що будують нову росію – відкриту, прогресивну, інтегровану з глобальною економікою". Але щось пішло не так і "тиск на "Яндекс" з боку влади виріс".

Цікаво, що раніше цей тиск власників не дуже турбував. У 2009 році "Яндекс" продав за 1 євро підпорядкованому апарату Путіна Сбербанку одну так звану золоту акцію, що дає вкрай широкі повноваження щодо контролю за пакетами акцій (а отже, за більшістю рішень) підприємства.

Тож понад десять років співзасновників "Яндексу" влаштовували таке становище і така співпраця із держапаратом, доки не запахло санкціями. Влаштовував особистий візит до "Яндексу" путіна у 2017 році – на зустріч щодо розробки тієї самої Аліси, яка вміє самовільно вмикати мікрофони на смартфонах користувачів.

Влаштовувало рішення компанії відключити гаманці опозиціонерам у 2017-му. Влаштовувало запрошення від путіна на зустріч інвесторів-айтівців у 2020-му, на яку Волож приїхав аж з Ізраїлю. Аж раптом – різке засудження війни і розповіді про те, що "Яндекс" – то просто продуктова IT-компанія.

Ні, для рф "Яндекс" – це квазі-медіа, яке за обсягами аудиторії рівне чи більше за центральні російські канали і так само годує користувачів пропагандою. Якщо санкції стосуються Соловйова, Симоньян та виробників зброї, то чому вони не повинні стосуватися творця структури, яка контролює перебування в інтернеті мільйонів росіян і "зливає" всі дані про них і про європейських користувачів ФСБ в режимі реального часу?

Для Європи "Яндекс" – це пряма загроза національній безпеці. Донедавна яндексівський сервіс Yango (таксі і доставка) працював у 16 країнах включно з деякими європейськими.

Уряди Латвії та Естонії заборонили його роботу в березні 2022 року з міркувань безпеки. Після накладення санкцій на Воложа Yango зупинив чи обмежив роботу в Британії, Франції та деяких скандинавських країнах.

Робота Yango з погляду державної безпеки умовної Фінляндії, яка віднедавна є країною НАТО, – це взагалі треш. "Трекаємо" імена та платіжні картки людей, які щодня приїжджають, наприклад, до натівської штаб-квартири чи посольства США на роботу.

"Трекаємо", де вони живуть, з яких шкіл та садочків забирають дітей, у яких барах проводять вечори після роботи. Трохи неприємне відчуття, так? У чистому фінському повітрі раптом попахує отрутою "новічок" або шантажем диппредставництва вищого рівня.

Якщо і цього мало, ось ще трохи про "Яндекс".

На своїх офіційних платформах сервіс релізить піратські кіно і музику. Має стосунок до нібито незалежного сервісу пошуку duckduckgo.com. Завантажує в гугл-плей цікаві додатки, як от AppMetrica, які шпигують за користувачами смартфонів (зокрема в Україні) і "зливають" їхні дані зрозуміло куди.

А пам’ятаєте додаток, який робив з вашого фото вашу версію похилого віку чи іншої статі? Так от, розробник FaceApp – колишній співробітник Yandex росіянин Ярослав Гончаров.

Застосунок збирає селфі та інші дані про користувача і не гарантує безпеки їхнього зберігання (хіба що достатньо безпечним для зберігання місцем можна вважати сервери ФСБ). Принаймні ФБР США вирішило, що ця "апка" варта їхньої офіційної заяви про потенційну загрозу "зливу" даних до російських спецслужб.

Зважаючи на все це, треба було не тільки не знімати з Воложа європейські санкції – треба обкласти його та всі пов'язані із яндекс-кодлом сервіси всіма можливими додатковими обмеженнями і прискіпливо стежити за будь-якою майбутньою їхньою діяльністю, не дивлячись на те, хто що кому офіційно продав.

Було б непогано, якби увагу на всіх причетних до "Яндексу" звернули і в США. Там єдиний офіс цього ФСБ-пошуковика закрили ще в 2015-му, але при цьому під брендом Avride там працює цілий підрозділ "Яндексу", який займається безпілотними автомобілями.

Чи дочекаємося ми моменту, коли західна цивілізація побачить, що геть усе створене росіянами, від літератури до ПЗ, урешті виявляється інструментом роботи на "дядю майора"? Не знаю, але впевнений, що Україна має невтомно говорити про це на всіх доступних майданчиках.

Джерело: Економічна правда