Доля пробачає, але суворо попереджає: 5 висновків з матчу Боснія — Україна

Україна перемогла Боснію та Герцеговину на полі суперника, та ця звитяга має стати лише початком великого шляху. Про що після матчу не варто не просто забувати, а говорити наполегливо й голосно? На що треба звернути увагу, щоб не повторювати помилки минулого? Розставляємо головні акценти після значущого, та поки не вирішального досягнення.  

Ребров затягнув із замінами, але вхопив Бога за бороду

Аж до 76 хвилини, коли Сергій Ребров змінив одразу двох футболістів, логіку дій наставника головної команди країни зрозуміти було важко. Найбільш вірогідних варіантів пояснення такого вибору тренера два. Перший — Ребров вірив у тих гравців, яких випустив із перших хвилин. Другий — керманич тримав у голові необхідність масштабних змін у складі вже на наступний матч.

Так чи інакше, легенда Динамо погрався з вогнем, однак переможців, як відомо, не судять. Пану Сергію варто віддати належне в контексті беззаперечно правильного вибору — кожен з тих футболістів, які з'явилися  на полі з лави запасних, увійшов у гру швидко та якісно, а головне — посилив можливості "синьо-жовтих". Обставини склалися так, що Ребров отримав урок, але разом з тим і новий шанс. А вже що-що, а робити правильні висновки він уміє як ніхто.    

Микола Матвієнко — не просто найкращий центральний захисник УПЛ. Бек Шахтаря — один із найдорожчих футболістів української першості, й один із тих небагатьох гравців Прем'єр-ліги, які дійсно мають попит на ринку в клубів із провідних чемпіонатів Європи. Та в матчах збірної України за каденції Реброва лідера "гірників" наче підміняють. Проблема досягла вже того масштабу, коли є сенс не просто нагадувати про її існування, а бити на сполох.

Мова не тільки й не стільки про те, що Матвієнко знову припустився результативної помилки (кого з двох гравців суперника тримав захисник збірної України в епізоді з пропущеним м’ячем, не знає, мабуть, і він сам). Микола — футболіст з широким функціоналом. Матвієнко — це про довгий пас, швидкий вихід з оборони, читання гри та випередження суперника в позиційних атаках опонента. Та все працює у збірній, м'яко кажучи, через раз. Вкупі з хибами у виконанні безпосередніх обов'язків, найважливіших завдань, які лежать на будь-якому центрбеку, така гра Матвієнка раз по раз створює для національної команди ряд загроз. 

Несподіваний лідер: Яремчук перевертає уявлення про ієрархію нападників збірної

Нападник Валенсії Роман Яремчук проводить слабкий сезон. Наразі його гольовий доробок складає лише 8 голів у всіх турнірах, з яких 4 він провів ще у складі Брюгге у кваліфікації Ліги конференцій. Проте завдяки матчу проти Боснії Роман знову змушує говорити про себе як про гравця, який робить різницю.

Перед збором на Боснію Яремчук серед колег по лінії нападу, м'яко кажучи, не виділявся. Артем Довбик, Владислав Ванат і Данило Сікан підходили до матчу зі значно більшою кількістю козирів на руках — хто в кращій формі, а хто — з відчутно кращими показниками. Як виявилося, рішення Реброва не включати в заявку на матч саме Сікана, а не Яремчука, виявилося чи не вирішальним фактором нашої звитяги. Роман знову в "обоймі". Ба, навіть більше — тепер саме його можна назвати "фаворитом" на вихід з перших хвилин вже в наступному матчі України.

Катастрофічна нестача креативу: без "творців" на полі Україна не схожа на себе

Після матчу наставник Боснії Саво Мілошевич сказав, що його команда нейтралізувала Україну аж до 85 хвилини гри. З цим важко не погодитись. Саме тоді в грі стався тектонічний злам. Саме тоді Україна забила перший гол. Саме тоді "синьо-жовті" ціною ледь не позамежних зусиль футболістів, які вийшли з лави запасних, переломили хід матчу.  

Та назвати це звичайним ходом поєдинку із застосуванням внутрішніх резервів аж ніяк не можна. Невдалий матч провели Михайло Мудрик та Георгій Судаков — головні "постачальники" креативу з тих гравців, які вийшли з перших хвилин. За такої реальності відсутність Андрія Ярмоленка та Віктора Циганкова могла призвести до непоправних наслідків — відверто кажучи, ми були на волосині. До слова, в цьому контексті був би як ніколи доречний і "неформатний" Віталій Буяльський — футболіст із, можливо, найбільш нестандартним мисленням серед гравців, які у збірній України можуть відповідати за організацію та створення атак. 

"Подвійні" навантаження, коли національна збірна грає ледь не через два дні на третій — окрема драматична сторінка в історії України. Чи не найбільш показовим та відомим випадком безпорадності "синьо-жовтих" була "спайка" із Францією в листопаді 2013 року за право зіграти на чемпіонаті світу. 

Враховуючи, що більшість кадрових проблем збірної України нікуди не дінуться, а грати й вигравати доведеться в суперника, який "синьо-жовтих" за "фізикою" аж ніяк не слабший (радше навпаки), матч із Ісландією має всі шанси стати для нас проблемним.