Які документи, видані в окупації, визнає Україна?

Корисна інформація для мешканців ТОТ

Україна не ігнорує потреб своїх громадян, які перебувають на окупованих територіях або повернулися з них, беручи до уваги певні документи, отримання яких було екзистенційним питанням виживання.

У 1971 році Міжнародний суд ООН сформував т. з. «намібійські винятки». Згідно з ними суди мають брати до уваги документи, видані окупаційною владою, якщо нехтування ними спричинить серйозні порушення або обмеження прав громадян. Як це може бути на практиці аналізували у ZN.

За загальним правилом, влада не визнає документів, виданих окупаційними органами, крім тих, невизнання яких призводить до серйозних порушень або обмежень прав громадян (якщо таке визнання істотно не порушує національних інтересів держави).

Наприклад, документи, що підтверджують реєстрації народжень, смертей і шлюбів на окупованих територіях, Україна визнаватиме.

Також міністр юстиції України Денис Малюська зазначив, що уряд запровадив механізм підтвердження автентичності медичних довідок, виданих на ТОТ відповідними закладами охорони здоров’я та судово-медичними установами.

Що до освіти, наразі чинним є Закон «Про визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України», згідно з яким документи визнаються, але частково. Так, діти, які отримали свідоцтво про базову загальну освіту на ТОТ і хочуть продовжувати навчання вже в українській школі, мають, попередньо звернувшись до контактних центрів, скласти два іспити і пройти процедуру визнання результатів навчання.

Закон визнає результати вищої освіти (в обсязі не більш як 75%): з дипломом, виданим на ТОТ після 2014 року, працевлаштуватись одразу не вийде, доведеться щонайменше рік навчатися в іншому виші. На другому (магістерському) рівні документи про здобуття освіти не визнаються взагалі, крім освітніх програм підготовки магістрів медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування.

У питаннях визнання права власності українських громадян на нерухоме майно, придбане чи отримане до окупації, проблем не виникає. Держава визнає, що через окупацію фактично втрачено можливість розпоряджатися цим майном, проте не заперечує права власності.

Водночас якщо громадянин продає своє майно на ТОТ і має єдине бажання — отримати за нього хоч якісь гроші, то і продавець, і покупець у такому разі мають розуміти: будь-яка угода, укладена на окупованій території та посвідчена окупаційними органами нотаріату, є нікчемною.