Олександр АНДРУЩЕНКО: Самовиховання
Переглядів: 243
13 квітня 2024 08:38
Поетичною строкою
Коли немає виправдання вчинку
В своїх очах, а не в очах людей,
Йдеш, наче босоніж по снігу взимку,
Хоча мороз від спогадів росте.
Виховувати себе є бажання.
Із совістю спілкуюсь тет-а-тет.
Так в лісі відчуттів береза крайня
В оточенні кущів бридких росте.
У часі змінюється значення події.
Ми здалеку все бачимо не так.
І напрочуд по-іншому душа радіє.
Все глибше в спокій проникає жах.
Тож розвертаю тоді душу проти вітру.
Хай винесе він залишки сміття.
Залишить тільки у добро незмінну віру,
Прозорим зробить лейтмотив життя.
Схожі новини: