Олександр АНДРУЩЕНКО: Гра долі

Поетичною строкою 

Чи можна заховатися від долі?

Наздоганяє всюди нас гроза.

Нашвидкуруч, а іноді поволі,

Град знищує чуттів чудовий сад.

Усе минуле і усе майбутнє

Кудись зникає майже шкереберть.

Сучасне то присутнє, то відсутнє,

Як перемелене зерно життя на дерть.

Суха трава під босими ногами

Нестерпно коле шкіру до крові.

А хтось співає безталанно гами,

Не підіймаючи безкольорових вій.

І робиться ніяково і прикро,

Біжить судинами зневіри в щастя струм.

Несе думки про світ жорстоким вітром,

Який продовжує свою звичайну гру.

Ховайся - не ховайся, неминуче

Не відхреститися від долі аж ніяк.

У саме серце її куля влучить,

Чи багатій без меж ти, чи бідняк.