Чому Захід захищає Ізраїль, але не захищає Україну

Перша причина – західні інвестиції, які прийшли в Ізраїль, тому що надзвичайно сприятливий бізнес-клімат і верховенство права.

А друга причина – безумовний геополітичний вектор Ізраїлю, основою якого є відсутність ілюзій щодо майбутнього в разі поразки.

Про наш бізнес-клімат, верховенство права, геополітичну багатовекторність (закреслено) нерозбірливість, "какая разница" та загравання з Москвою протягом десятиліть – усім відомо.

Захід керується інтересами, а не цінностями, і захищає тих, хто йому корисний, – а на жертви, страждання, договори й міжнародні правила нахчати, такий ось Realpolitik. Таке доросле розуміння є протилежним дитячому очікуванню, що хороші дорослі дяді прийдуть і врятують, бо ж у кіно завжди щасливий кінець.

Але виходячи з Realpolitik, може бути об'єктний підхід: ну не цікаві ми, що ж робити. Он вони мають потужну діаспору, (непідтверджену) ядерну бомбу, статус пріоритетного військового союзника та десятки мільярдів інвестицій. А ми маємо лише ворога, який лякає навіть своєю згадкою.

А може бути суб'єктний підхід. Ми сьогодні не цікаві, але завтра мусимо стати цікавими. Завтра ми повинні мати десятки мільярдів інвестицій (це можливо за умов сприятливого бізнес-клімату), статус пріоритетного військового союзника (хтось має бути оператором безпеки в регіоні), найцікавіші інновації у сфері військових технологій, потужну діаспору (яку треба не відрізати, а зробити частиною Великої України, світової нації) тощо. І довести, що старий поранений російський ведмідь не такий страшний, а його перетворення – в інтересах наших союзників. Бо їм дістанеться його тепла хутрова шкіра.

Якщо я сьогодні здатен зробити силову вправу 20 разів, а хочу 50 разів, бо Сашко може, а я ні, – це не комплекс меншовартості. Це цілепокладання, за яким іде розробка й втілення проєкту.

Внутрішній локус контролю: відповіді на всі найголовніші запитання перебувають усередині тебе.

Хто не має власного проєкту майбутнього, той лише ресурс для тих, у кого проєкт майбутнього є, сказав Хай Тао.

Валерій ПЕКАР, викладач Києво-Могилянської Бізнес-Школи