Олександр АНДРУЩЕНКО: Вечорова тайна

Ховає вечір тіні в шафи,

Вдягає сіро-жовтий шовк

Старих, з альбомів, фотографій

І кілька зоряних бляшок.

Летить ще промінь понад садом,

Жевріє хмари помаранч.

До міста вечір став фасадом,

Як млосних поглядів шукач.

І ароматом вкрився квітень

Розкритих ніжних грон бузка,

Який до неба тягне віти -

Тонких чуттів сліпий казкар.

Тремтить затишшя вечорове,

Обцаси цокотять тонкі.

Уся загорнута в шовкове

Кудись йде тайна крізь віки.