Сталеві яйця і писанковий край: «Запорозькі берегині» відкрили патріотичну виставку

До кінця тижня у міській інклюзивній бібліотеці працюватиме Великодня виставка вишиваних писанок майстринь з ГО «Запорозькі берегині».

До свята вони створили більше 130 писанок. В рамках цього вже традиційного проєкту голова ГО «Запорозькі берегині» Олена Шевчук презентувала ще один патріотичний проєкт - "Запорізький край у писанці".

- 24 писанки присвячені містам та селищам - як окупованим, так і тим, які знаходяться під постійними ворожими обстрілами. На кожній - символіка його міста, - розповідає Олена. - Мені хотілося до Великодня зробити якийсь новий проєкт. Вирішила, що треба зробити карту Запорізької області і показати, що ми єдині. Як зробити це в писанках, я не розуміла.

Зателефонувала своїй заступниці Ларисі Середі: “У мене така думка — створити карту”. І чую у відповідь: “Я тобі не встигла сказати, але я вже вишила Мелітополь”. Тобто, я тільки придумала, а Лариса вже зробила. От такі у нас дівчата!

Писанки присвятили  окупованим містам і тим, які знищує ворог

Проєкт очолила Людмила Гармаш, яка вишила 15 з 24 писанок. До речі, перед тим як почати вишивати, Люся передивилася інформацію про кожне місто у Вікіпедії — як виникло, який має герб.

Унікальну вишиту колекцію створили Людмила Гармаш, Лариса Середа, Тетяна Соловйова і Тетяна Дем“янова.

- Ідея створення писанок про міста і селища Запорізької області належить Олені Шевчук, - розповідає Людмила Гармаш. - Вона сказала: “Ми любимо наш край, хочемо повернути окуповані території і захистити ті, які знаходяться під обстрілами, тому давайте зробимо проєкт, присвячений Запорізькому краю”. Я його очолила.

В кожну писанку ми з дівчатами закладали певну асоціацію про місто чи селище, якийсь посил. Коли готувала цей проєкт, прочитала у Вікіпедії про кожний населений пункт — коли був заснований, описання герба, що цікавого там було. Щоб сформувати свої асоціації. Багато писанок, зазначу, зроблено в кольорах нашого прапора або герба міста чи селища.

Першою у мене була Василівка. Вона асоціюється з соняхами. Коли їдеш на Василівку, ранок, щебечуть птахи і - соняхи з обох сторін від дороги. Вишила соняхи, це моя асоціація.

Ось ця писанка - Вільнянськ. У 2022 році ракета влучила у пологовий будинок. Загинув новонароджений хлопчик. Я створила для Вільнянська хлопчачу дитячу вишиванку, на ній хрест і зірка алатир - щоб писанка захищала усіх їхніх дітей. Тут подвійний захист — Бога і Божої матері. З другого боку вишила "І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі".

Створила також писанку, що символізує дороге для мене Гуляйполе. Його вважаю своїм місцем сили, там пройшло дитинство. Писанку прикрашають зелені поля, річка Гайчур, маки і мальви на бабусиному подвір'ї. І надпис "Земля Гуляйполя - це слава і воля".

Цікаво було працювати і над писанкою на честь селища Веселе. Чому його так назвали? Тому що тут на ніч зупинялися чумаки, які їздили у Крим по сіль. Вони були щебетуни, реготуни. Зупинялися під зорями і травили свої байки. У них це і на гербі відображено, але у мене вийшло веселіше. Вишила зорі, воли у вигляді очей з рогами, рот у вигляді підкови,і ніс — овес.

Розівка у мене асоціюється з Кам’яними могилами, на яких мріяла побувати, але так і не вибралася. Весною там все цвіте — рожеве, синє, блакитне. Прочитала у Вікіпедії, що там понад 500 найменувань трав ростуть. Вирішила, що вишиватиму квітуче поле з троянд. Вишила квіти різних кольорів.

Якимівка — край кавунів, це смак нашого дитинства. У мене на писанці — кавун, з якого стікає сік. З другого боку вишила “Так солодко смакує наша перемога”.

Є у мене і писанка, присвячена Оріхову. Перша асоціація - це міцний наш горішок, треба вишити горіх. Вишила стрічками, наче непогано вийшло.

Тетяна Дем’янова вишила дві писанки — Велика Білозерка і Кам“янка-Дніпровська. Викладачка української мови і літератури каже, що в жодному з них не була.

- Але вишивала з думкою про людей, які там проживають, і з думкою про тих, які мріють швидше повернутися до рідних осель і продовжити мирне життя, - розповіла Тетяна. - Кам’янка-Дніпровська - це символ овочевого краю, де завжди збирають багатий урожай. Вишивала не один помідорчик, одного мало, а кущик, з квіточками, де майбутні помідорки.

Що стосується Великої Білозерки, то вийшло так, що у нас з Людмилою Гармаш виникла однакова думка, що ж написати про це селище - “Хай зірка свободи засяє над краєм”.

Чотири писанки — вклад у проєкт "Запорізький край у писанці" Тетяни Соловйової. Тетяна вишила писанки на честь окупованих ворогом Михайлівки, Енергодара, Приазовського і Кирилівки. Хрестиком не вишиває, використовувала такі техніки — лиштва, пряма коса, набирування, тамбурний шов і “курячий брід”.

- Родом я з Приазовського району, народилася у селі Розівка, - розповіла Тетяна. - З дитинства у мене асоціація з тими місцями — мальовниче гарбузове поле. У тата ще пасіка була, гарбузовий мед з цих квіток дуже ніжний. Гарбузове поле запало в душу, тому його й вишила. А з другого боку — сонях, поля там засіяні соняхом.

Кирилівка — це море і сонце, відпочинок і оздоровлення. Дерево життя, яке поєднує минуле, сьогоднішнє і майбутнє, зробила в кольорах моря, використала 16 відтінків синього, блакитного. На іншому боці — сонце.

Енергодар — тут мотив нагадує енергію струму, жовто-блакитні куби підкреслюють, що це Україна. А Михайлівка представлена символом - старовинним млином.

Лариси Середи не було на презентації, але на виставці можна було побачити три її чудові великі писанки — Мелітополь, Бердянськ і Приморськ.

Сталеві яйця Запоріжжя

З “картою Запорізької області” одне ціле складають і дві великі вишиті писанки сірого кольору, які об’єднані однією назвою - “Сталеві яйця Запоріжжя”. Їх також вишила Людмила Гармаш.

- Запоріжжя — місто з яйцями, це ми добре знаємо, - зазначила Олена Шевчук. - Одне яйце — це наші військові, які тримають фронт. На ньому вишиті логотипи ЗСУ, Національної гвардії України і ДСНС. Друге символізує тил: на ньому вишито усе, що роблять волонтери для військових. Тобто, ідея — фронт захищає тил, тил підтримує фронт.

Надзвичайно патріотичні і три писанки, які вишила київська майстриня Вікторія Бієнко. Свою роботу, яка символізує минуле, теперішнє і майбутнє України, авторка назвала “Маленька синьо-жовта історія про українців”. У кожну писанку Вікторія заклала глибокий сенс.

На одній зображені Тризуб і Хрест-Янгол — наша держава. За задумом авторки, Тризуб — це здатність керування державою, сила і воля. Синьо-жовті кольори — надихання на життя, єдність духу і тіла. Хрест-Янгол — символ безкінечних випробувань, через які проходить наша держава.

Друга — Жіноча сила. Жінка тримає на плечах, як Берегиня, країну — молиться за кожного, волонтерить, духовно підтримує свого чоловіка і дітей на фронті. У неї в серці — Україна. Серце більше тіла, бо біль, який сьогодні проходить через кожну жінку, виходить за межі тіла.

Третя — Наше майбутнє. В дереві життя — сонях, тому що наша держава — світла, молода, струнка, в ній є сила і воля повертатися за сонцем (за справедливістю), зламати неможливо. Коні — воля, багатство, могутність, швидкість (щоб так країна відбудовувалася і розвивалася).

Представлені на виставці і писаночки, які “Запорозькі берегині” будуть дарувати 16 травня, на День вишиванки, мамам, як народять діточок в обласному перинатальному центрі.

До проєктів вишитих писанок також долучилися запоріжанки Віра Лобач, Анна Мартенс, Лідія Лелека і Ольга Маленко. Кожна вклала у символи Великодня творчу фантазію і часточку своєї душі.

До речі, Лідія Лелека — єдина, яка вишиває бісером. Зробила для колекції 5 писанок, 3 з яких — у вигляді восьмиконечної зірки з пташками.

- Другий рік займаюсь бісером, мені подобається. Ніхто цим не займається — не вистачає часу, терпіння, це дуже кропітка робота, - ділиться дівчина.

А Анна Мартенс зробила, як вона каже, “трохи дитячу колекцію”.

- Вишивала таке, що можуть намалювати діти чи їх мами, допомагаючи діткам, - ділиться Анна. - На них можна побачити курчаток, орнаменти вишиваночок чи рушників. Великдень — це свято для всіх, тому така стилізація. Вишивала з настроєм, що свято буде сонячним. Дякувати нашим хлопцям, у нас відносно спокійні вечори, ранки, що можна займатися творчістю.

На презентації вишиваних проєктів були присутні військовослужбовці з підрозділу “Степові вовки”. Олена Шевчук і Людмила Гармаш подякували за захист і вручили подарунки — писанки.

А волонтерці Ірині Мелентьєвій Людмила Гармаш подарувала прекрасну ляльку-мотанку,  ще одну — для передачі військовослужбовиці, яка знаходиться на фронті.

Які ще є експонати на виставці

Ляльки-мотанки Інни Євстігнєєвої

Це трохи незвична колекція — у всіх мотанок обличчя з писанок.

- Всі мої ляльки — це як емоції на певний стан щодо подій в країні, - розповідає Інна. - Ще у 2022 році зробила ляльку “Україна”, яка знаходиться під куполом. Якраз птахи прилетіли додому, а тут війна. Берегиня тримає купол над усіма нами, а лелеки несуть діточок. Це як оберег для України. Життя продовжується. Україна була, є і буде.

Дуже важка для мене лялька “Я поруч, мамо” - вона передає стан матерів, які втрачають на війні своїх синів. Це особиста композиція. 11 років тому загинула моя дитина. І до цієї композиції йшла весь цей час. Зараз йде повномасштабна війна, гине багато захисників. Композиція відображає емоції мам, які втрачають на фронті своїх дітей. Поруч з жінкою — її дитина, яка завжди буде поруч, бо стала для мами янголом-охоронцем.

Захотілося показати петриківський розпис, сподобалося, як виглядають писанки з таким розписом. Тому у деяких ляльок такі цікаві обличчя. “Бандерівка” зроблена, звісно, у чорному та червоному кольорах. Восени дуже сподобалися чорнобривці, тому я зробила ляльку “Чорнобривці”.

Колекція писанок Людмили Гармаш

Людмила Гармаш також вишила писанки, які повторюють орнамент стародавнього фартуха, якому понад 100 років. Фартух майстриня побачила в книзі "Нетлінні.  Українські державні символи у народній вишивці та ткацтві", автори  - Леся Воронюк, Володимир Щибря.

Цей фартух на Західній Україні заховали під грушею, а потім дістали, як-то кажуть, "з-під землі".  Людмилі захотілося поєднати минуле і сьогодення, тому створила таку оригінальну колекцію з орнаментів фартуха.  ЦІ писанки можна побачити у кошику.

Віночки і квіткова гірлянда Марини Широкової

У рамках презентації великодньої колекції писанок Марина Широкова провела майстер-клас з виготовлення великодньої пташки. Марина представила свої віночки з штучних квітів, у яких з задоволенням фотографувалися майстрині і усі бажаючі. А ще — велику квіткову гірлянду, яка прикрасила виставку.

- Роблю віночки, прикраси із штучних квітів — у крамниці, на весілля, зараз модно прикрашати на вулиці вхід, - розповідає Марина Широкова. - Запропонувала дівчатам до писанок додати гірлянду. Спочатку це було хобі, а тепер це робота, роблю на замовлення.

Де знаходиться виставка: у міській інклюзивній бібліотеці (вул. Незалежної України, 68а,  трохи вище від Фонтану життя на Маяковського)

Зверніть увагу

28 квітня на площі Маяковського з’явиться святкова фотозона — “Запорозькі берегині” встановллять великоднє дерево, яке прикрасять вишитими писанками. Фотозона працюватиме з 11.00.