Захист бізнесу як складова українського опору

На минулому тижні Офіс генерального прокурора відзвітував, що завершив аудит кримінальних проваджень, які були порушено проти бізнесу і закрив близько 19% з них.

Також було оголошено, що кількість обшуків та арештів майна у березні порівняно з січнем впала чи не вдвічі.

Нагадаю, що відповідний аудит був проведений по завданню президента після грандіозного скандалу, який викликали дії силовиків проти інвестиційного банкіра Ігоря Мазепи, якому ДБР інкримінувало порушення 10-річної давнини при будівництві котеджного містечка. Резонанс від справи Мазепи був величезний. Його підтримала не тільки об'єднання "Маніфест 42", членом якого він був, але й весь український бізнес. Влада була змушена спішно "гасити пожежу": при президенті була створена Рада підприємців, РНБО прийняв рішення, яке передбачало проведення аудиту справ та інші заходи, спрямовані на зниження тиску на бізнес, зокрема, 3-місячний мораторій на "маскі-шоу".

Результати аудиту були презентовані у київському готелі Hilton, де пройшла зустріч генерального прокурора Андрія Костіна з представниками бізнес-асоціацій та десятком підприємців. Окрім, власне, статистики про "успішну боротьбу про перегини на місцях" були представлені нові "стандарти прокурорів", сутність яких зводиться до того, що прокурор має ретельно виконувати свої обов'язки та слідкувати за дотриманням законності в справах проти бізнесу.

Навіть підприємці-учасники зустрічі більш ніж стримано оцінили її результати. Зокрема, Андрій Длігач, заявив, що "хочеться вірити, що цей документ (стандарти прокурорів) буде не на чергові три місяці, а визначить стратегічну перспективу дій правоохоронців".

В свою чергу у "Маніфест 42" розцінили дії влади як профанацію та заявили про перехід підприємців за підтримки ветеранських та антикорупційних організацій до організованого спротиву тиску силовиків.

У "Маніфест 42" зауважили, що незважаючи на те, що жодної резонансної справи не було переглянуто. Власне, що виглядає найбільш показовим, не були переглянуті навіть справи Мазепи та "Рівʼєри", через які і розгорівся скандал, на який була вимушена реагувати влада. "Маніфест 42" також зазначив, що розроблений бізнес-асоціаціями проект змін до Кримінального процесуального кодексу, яким системно вирішується проблема "маски-шоу", досі не взятий Урядом в опрацювання", а виконання двох указів президента, спрямованих на захист підприємців в умовах воєнного стану, "значною мірою проігнороване".

"Маніфест 42" пише, що тиск бізнес продовжується.

"Згадаємо і про НАЗК, яке чомусь почало надсилати підприємцям листи з вимогами надати інформацію про господарську діяльність підприємств, і про Податкову службу, яка на основі "математичних моделей" вираховує недостатню сплату податків і на цій підставі ініціює позбавлення ліцензій", – йдеться у заяві організації.

В антикорупційних організаціях результати прокурорського аудиту також сприйняли як окозамилювання. Голова ЦПК Віталій Шабунін розкритикував Офіс генпрокурора, зазначивши, що переважна більшість закритих справ є дрібними провадженням Нацполіції, тоді як справ БЕБ закрито лише дві.

Шабунін звертає увагу на те, що для закриття проваджень не знадобилося жодних законодавчих змін, лише суспільні вимоги, що свідчить про те, що справи були відкриті не для розслідування злочинів, а доїння бізнесу. І що як тільки фокус суспільної уваги спаде, справи будуть відкриті знову.

Зі свого боку зазначу, що вже після справи Мазепи ми побачили декілька гучних кейсів, які свідчать про обґрунтованість критики з боку Шабуніна та "Маніфесту". Наприклад, обшуки у виробника бронежилетів "Балістика". Силовий каток продовжив їхати і по міжнародним інвесторам. ДБР "побігло" по "Сінево", наклавши арешт на будівлю головного офісу і центральної лабораторії шведів в Києві. У компанії заявили про безпідставність та протизаконність дій ДБР, і анонсували повне зупинення роботи мережі лабораторій "Сінево" в Україні і втрату 300 тисячами пацієнтів послуг сучасної лабораторної діагностики. Дії ДБР у "Сінево" назвали "тиском на бізнес, який є найбільшою європейською інвестицією в галузь охорони здоров'я України". Як виявилося у розслідуванні йдеться про події 15-річної давнини, коли компанія придбала будівлю в 2010 році у приватної особи, а потім у 2013-2016 роках реконструювала її.

Не менш показовий кейс міжнародної металургійної групи Ferrexpo. У нещодавно опублікованому на Лондонській біржі річному звіті компанія зазначає, що її фінансовим результатом за 2023 рік стали збитки у $85 млн через резервування $131 млн на юридичний захист в Україні. Зазначу, що в умовах повномасштабної війни Ferrexpo чи не найбільший інвестор, торік група вклала в українське виробництво більше $100 млн. Як на мене – дещо дика арифметика. "Доганяти" компанію, яка під час війни не виводить, а повертає в Україну валюту, сотні мільйонів доларів, сплачує податки і утримує та створює нові робочі місця – як мінімум, дуже нерозумно.

Однак ми бачимо тиск на компанію з декількох сторін: кримінальні справи по дивним приводам (наприклад, по "незаконному видобутку корисних копалин", хоча мова йде про щебеневий відсів, який є побічним продуктом видобутку руди), арешти топ-менеджерів, арешт активів, судові атаки з боку кредиторів-ноунеймів і медійні атаки. Синхронність цих дій призвела до того, що закордонний "борд", зокрема, один з директорів Ferrexpo Вольфрам Куоні прямо каже про те, що українська влада тримає компанію у заручниках через справи проти одного з акціонерів Костянтина Жеваго. Те, що проблеми Ferrexpo є "лічняком" влади з Жеваго, і що ці проблеми посилилися після відмови Верховного суду Франції його екстрадувати – також секрет Полішінеля. Тож, будь-яка подальша ескалація у цьому кейсі для міжнародної бізнес-спільноти буде виглядати однозначно. Судові справи мають вирішуватись у судах. Але чому при цьому мають страждати європейські інвестори? Знову ж таки: мова не про Костянтина Жеваго – його справа має вирішуватись у суді.

Мабуть, не варто говорити, що виживання бізнесу – це виживання країни. Це за класифікацією Нільса Бора, ясна істина. Бо міжнародна допомога це апарат штучного дихання, але, окрім апарату, що роздуває легені, мають бути ще самі легені і сам організм. Не варто цей організм знищувати, точніше самознищувати.

Питання "чи можливе обнуління відносин між бізнесом і владою?" або ж "чи може мінотавр бути не таким кровожерливим" – риторичні. Втім, вважаю, що відповідь на нього дав бізнес-омбудсмен Роман Ващук:

"У перші години після початку великої війни державні органи, зокрема податкова та правоохоронці, здавалося, припинили чинити незаконний тиск на бізнес. Тоді був ідеальний момент для того, щоб українські підприємці та держава уклали новий суспільний договір, побудований на взаємній повазі до закону та одне одного, каже бізнес-омбудсмен України. Однак, на жаль, цього так і не сталося", – зазначив Ващук.

Чи можливий новий суспільний договір між бізнесом і владою? Сподіваюсь на це.

ДМИТРО ТУЗОВ, політичний оглядач, журналіст

Джерело: Українська правда