Сумська загроза. На що реально здатні війська РФ на північних ділянках фронту

Військовий аналітик Костянтин Машовець описує ситуацію на новій ділянці фронту — під Вовчанськом.

Крім того, він відстежує те, що відбувається на кордоні з Сумською областю, і передбачає можливий розвиток подій на цьому напрямі.

Очевидно, командування противника на Харківському операційному напрямку не полишає сподівань виконати своє головне найближче завдання — взяти під контроль м. Вовчанськ й створити умови для подальших активних дій своїх передових підрозділів у південному та південно-східному напрямках. Але протягом крайніх двох діб противник спробував певною мірою наростити свої зусилля у тактичній зоні, не тільки безпосередньо у районі м. Вовчанськ, а й відновивши свої спроби атакувати по напрямку на с. Липці.

Зокрема, передові підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника, при підтримці приданих їм підрозділів 11-го армійського корпусу\АК (7-го окремого мотострілецького полку\омсп, так званого "Африканського корпусу" та низки інших), атакували по двох напрямках:

- вздовж північного берега р. Липець (по напрямку на с. Липці, з боку с. Лук’янці);

- а також вздовж р. Муром з території РФ у напрямку на с. Зелене

З них противник зміг просунутись лише вздовж р. Липець на відстань до 1-1.2 км. Наскільки я розумію, загалом закінченням першого етапу свого наступу на цьому напрямку російське командування буде вважати вихід своїх передових підрозділів на рубіж Липці — Веселе. Але цілком можливо, що реалізація цих побажань або суттєво затягнеться, або взагалі не трапиться.

Що стосується безпосередньо району м. Вовчанськ, то очевидно, протягом крайніх двох діб командування противника намагалося створити умови для більш-менш сталого закріплення положення своїх передових підрозділів як в самому місті, так й західніше, вздовж західного берега р. Сіверський Донець, по напрямку Огірцеве — Бугруватка.

З цією метою підрозділи 2-ї "Таманской" мотострілецької дивізії (ймовірно, зі складу її 1-го танкового полку\тп та 1-го мотострілецького полку\мсп), або 47-ї танкової дивізії\тд, зайняли повністю лісовий масив між Бугруваткою та Огірцеве до р. Сіверський Донець, українські війська на цій ділянці, очевидно, повністю відійшли на східний берег річки.

В районі самого міста Вовчанськ, ймовірно, передові підрозділи противника зі складу бригад його 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) – 138-ї та 25-ї окремих мотострілецьких (омсбр) докладають "титанические усилия", аби утриматися в самому місті.

На цей момент, противник, очевидно, утримує район Вовчанського м’ясокомбінату та старого аеродрому північніше міста, а також декілька прилеглих кварталів вздовж вулиць Терешкової та Новоселівської.

Декілька спроб противника атакувати з боку аеродрому по напрямку углиб міста були зупинені передовими підрозділами ЗСУ інтенсивним вогневим ураженням по бойовим порядкам атакуючих підрозділів противника.

На цей момент, ситуація в районі м. Вовчанськ для українських військ жодним чином не виглядає "катастрофической", як про це дурнуватими голосами галасують "достоверные источники" російської етимології, а за ними — декілька вітчизняних довбограїв.

Річ у тому, що вона МОГЛА БИ бути такою, якби противнику вдалося просунутись вздовж р. Сіверський Донець не тільки по західному її берегу, а й по східному, по напрямку Гатище — Синельникове, перед цим форсувавши р. Вовчу з півночі на південь.

Але на цей момент, судячи зі всього, підрозділи ЗСУ достатньо успішно утримують свої передові позиції по цьому напрямку. Й відповідно, забезпечують можливість повноцінного матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) наших підрозділів, які оперують в районі м. Вовчанськ, а також – відповідний маневр силами та засобами по цьому напрямку.

Тепер, щодо можливих дій противника по Сумському операційному напрямку.

У складі тактичної групи "Курск" противник має\мав у розгорнутому стані:

• десь до 3-х мотострілецьких полків (мсп), всі три – неповного складу (тобто, без 1-2-х мотострілецьких батальйонів\мсб);
• й такий собі "конгломерат" з цілої низки різноманітного типу батальйонів, "надерганных" зі складу самих різних частин та з’єднань, іноді навіть з різних округів (угруповань військ), загалом їх було – 9, мотострілецьких, танкових, стрілецьких й навіть був один десантно-штурмовий (дшб);
• також по цьому напрямку було розгорнуто принаймні 2 зведених "штурмових" загони (щось середнє між посиленою ротою та недоукомплектованим батальйоном).

Загалом, на цьому напрямку було десь 9-10 тисяч росіянських "тушок", задрапірованих у військову форму.

Однак, вже перед самою активізацією противника на Харківському операційному напрямку на цей же напрямок прибули підрозділи зі складу його 44-го армійського корпусу (АК) – 30-го мотострілецького полку (мсп) 72-ї мотострілецької дивізії (мсд), а також 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр). Частина з них навіть розвантажувалась на залізничній станції "Курск".

Загалом, командування противника перегрупувало на цей напрямок підрозділи загальною чисельністю – до 3700-3750 ДОДАТКОВИХ "тушок" із штатним озброєнням та військовою технікою (ОВТ).

На відміну від формувань групи "Курск", які діяли на цьому напрямку раніше, причому частково перебуваючи у статусі "відновлення", це були цілком боєздатні та укомплектовані підрозділи.

Тому немає нічого дивного в тому, що їх частково використали в подальшому саме на Харківському операційному напрямку. Хоча не всіх і в достатньо обмеженому масштабі.

На цей момент, якщо ми ведемо мову про можливу активізацію противника саме на Сумському операційному напрямку (зі слів генерала Буданова), то проглядаються у цьому сенсі два найбільш ймовірних напрямки:

Суджа — Суми;

Грайворон — Велика Писарівка

До речі, на першому напрямку, очевидно, противник ще "дотягує" якісь додаткові сили й засоби (цілком можливо — з інших оперативних напрямків). А в районі Грайворона, судячи зі всього, окрім тих батальйонів зі складу групи "Курск", які були тут розгорнуті раніше, ймовірно "зашхерилась" саме 128-а омсбр 44-го АК, причому, можливо, навіть у "повному складі".

Таким чином, підсумуємо. Ну, або спробуємо "скласти до купи" декілька очевидних речей, які маємо сумнівне задоволення зараз спостерігати.

1. Для розширення смуги своїх активних (наступальних) дій на Харківському операційному напрямку противник, очевидно, потребує ДОДАТКОВИХ БОЄЗДАТНИХ сил та засобів. Вже не кажучи про його "влажные мечты" пробитися на тили нашого Куп’янського угрупування, про що казав у своєму нещодавньому повідомленні Головнокомандувач ЗСУ.

2. Задеклароване пуйлом "создание буферной зоны" на нашій території, очевидно… "якось не виходить" (ця смуга у нього виходить малою за розмірами, якоюсь "кривою" й взагалі, очевидно, не здатною слугувати жодним "буфером", причому ні для чого).

3. Можливих варіантів подальших АКТИВНИХ дій на Харківському операційному напрямку насправді у противника — не так вже і багато. І всі вони потребуватимуть від його командування залучення ДОДАТКОВИХ сил й засобів. А це означає — перегрупування їх з ІНШИХ напрямків (російські "стратегічні" резерви, судячи зі всього, якось "формуються повільно" та й то, переважно — у інформаційному полі). Відповідно — це напряму вплине на плани противника на цих самих ІНШИХ напрямках..

4. Активізація противника на Сумському операційному напрямку, очевидно, можлива. Однак через вищевказані фактори, навряд чи буде носити "широкомасштабний" характер. Насправді, це лише додасть противнику "геморою" із необхідністю і там "щось вводити" і "щось перегруповувати".

5. Задум противника "витягнути" наші резерви на Харківський та Сумський напрямки, очевидно, виходить у нього також якось "криво и косо". Бо, замість цього, противник, аби підтримувати "темп наступления на Харьков", сам вимушений кидати сюди, образно кажучи, "батальйон за батальйоном".

Як на мене, загальна "доцільність" цього кремлівського перфомансу у нашому Харківському (й можливо, Сумському) прикордонні навіть з військової точки зору (бо з військово-політичної — трохи складніше) виглядає на сьогодні, м’яко кажучи, сумнівною.

Костянтин Машовець

Військовий експерт

Джерело: Фокус