Торговельний безліміт: що дали Україні два роки без обмежень на ринку ЄС

Два роки тому після повномасштабного нападу Росії Україна отримала фактично вільний доступ на ринок ЄС. 

Цей час відзначився і вражаючими рекордами, і болісними розчаруваннями.

У 2023 році Україна встановила історичний рекорд з експорту морозива, за кордон вивезли його понад 10 тисяч тонн. При цьому найбільше українського морозива пішло у ЄС (переважно Німеччину, Польщу, Литву та Чехію), звідки виробники отримали 60% прибутків.

Історичний рекорд у 2023 році встановив і експорт лохини: торік українські виробники продали на зовнішніх ринках понад 4 тисячі тонн ягід. І блокада кордону польськими фермерами лише заохотила їх шукати інші ринки збуту. Якщо експорт лохини до Польщі впав на майже 40%, то до Німеччини зріс у 18 разів. Як зауважують аналітики ринку з EastFruits, Україна фактично почала забирати польську частку на німецькому ринку. Серед інших покупців української ягоди – Нідерланди, Іспанія, Велика Британія. Більше того, з’явилися перші українські компанії-виробники, які стали поставляти лохину безпосередньо в провідні мережі Євросоюзу, де вимоги до якості продукції та ритмічності поставок є дуже високими.

Здається, ці події мало пов’язані із кривавою повномасштабною війною, що триває в Україні, бо схожі на якусь паралельну реальність.

Проте саме через війну і щоб підтримати Київ, ще у 2022 році ЄС вирішив скасувати усі обмеження торгівлі з Україною, прибравши мита і квоти.

Що дали два роки абсолютно вільної торгівлі з ЄС Україні? Що показали про ЄС та його окремих членів? І які уроки можна винести із цієї торговельної "репетиції" євроінтеграції України?

Як працює “торговельний безвіз” з ЄС

У середині травня Європейська рада продовжила режим, який призупинив мита та квоти на імпорт до ЄС української продукції до червня 2025 року.

Цей режим “автономних торговельних заходів” для підтримки української економіки запрацював у червні 2022 року, а у 2023 його подовжили – з поправкою на тимчасову заборону імпорту української пшениці, кукурудзи, сої та соняшника до п’яти країн на східному кордоні ЄС.

Однак цього разу оновлена угода передбачає можливість спільних обмежень на імпорт окремих товарів з України.

Для низки товарів запровадили механізм “екстреного гальмування” імпорту, - для захисту фермерів ЄС режим лібералізації торгівлі “чутливими” аграрними продуктами можуть терміново зупинити. Йдеться про м’ясо птиці, яйця, цукор, овес, крупи, кукурудзу та мед. Якщо імпорт цих продуктів перевищить середній обсяг імпорту, зареєстрований у другій половині 2021 року, а також упродовж 2022 і 2023 років, митні тарифи переглянуть впродовж двох тижнів.

У цьому переліку немає української пшениці, експорт якої до ЄС у ЗМІ називали причиною фермерських протестів та блокування кордону у Польщі. Проте рішення Євроради передбачає посилення чинного моніторингу. І якщо на ринку ЄС чи ринках однієї або кількох країн Євросоюзу виникнуть значні збої через український імпорт, наприклад тієї ж пшениці, Єврокомісія зможе швидко відреагувати і вжити будь-яких заходів.

Що торговельний безліміт з ЄС дав Україні

За даними Державної митної служби, за перші два місяці 2024 року український експорт до ЄС становив 57% від усього експорту (а в імпорті – трохи менше половини).

Але ЄС став найбільшим торговельним партнером України ще до початку повномасштабної війни. Зміни почалися 10 років тому, коли після численних торгових “воєн”, російської анексії Криму і початку війни на Донбасі українські виробники стали шукати альтернативи Росії та країнам СНД.

Доступ України до ринку ЄС кардинально лібералізували ще у 2016 році завдяки Угоді про асоціацію та зону вільної торгівлі, нагадує Вероніка Мовчан, директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень (ІЕД).

Але рішення ЄС – особливо у червні 2022 – було цінне тим, що саме тоді Україна втратила доступ до свого головного експортного шляху у Чорному морі, і, відповідно, мала швидко переорієнтуватися на дорожчий та складніший експорт суходолом. У ситуації, коли інші ринки були недоступні, рішення Брюсселя розширило доступ на ринок ЄС.

Те, що ми бачимо після цих двох років, є не так результатом скасування тарифних квот, як змін у торговельній логістиці, каже Вероніка Мовчан. Але торговельна лібреалізація була і залишається потрібною для України.

“Безмитна торгівля завжди краща, ніж торгівля з митами, - каже економістка. Але не треба перебільшувати і казати, що оце тільки з 2022 року пішла вільна торгівля”. Без європейської ініціативи торгівля не припинилася б, але все було б складніше, а доходи – меншими.

“Це допомогло певним секторам. Позитив у тому, що ми з’ясували певні чутливі речі з обох боків, і ми розуміємо краще, як шукати компроміси”, - каже Мовчан.

У Європейській Бізнес Асоціації (ЕВА) вказують на ще один “плюс”: два роки торгового безвізу дали можливість бізнесу, який працює в Україні, “вистояти та продовжувати розвиватись”. Під час війни купівельна спроможність в Україні знизилася, але для компаній, які прагнуть і надалі працювати та розвиватися тут, зовнішні ринки стали і новим джерелом доходів, і новим напрямком розвитку.

Однак проявилися і деякі проблеми, кажуть в ЕВА. Але труднощі стали стимулом до того, щоб зрозуміти європейські правила і вимоги та почати змінювати власні регламенти так, щоб можна було продавати продукцію в ЄС.

Чи дійсно Україна може запропонувати ЄС лише аграрку

Близько половини загальної вартості українського експорту до ЄС в 2023 році - це аграрні товари. Найсуттєвіше зростання українського експорту до ЄС також відбулося саме завдяки АПК, зазначає Яна Охріменко, старша економістка Центру економічної стратегії (ЦЕС).

За нормальних умов, це б означало, що українська економіка має перевагу у виробництві аграрних товарів. Але лібералізація торгівлі відбулася не за нормальних умов, а під час війни, тоді, коли багато промислових потужностей були зруйновані, а внутрішній попит в Україні збільшився, наголошує економістка. І експорт цих товарів до ЄС скоротився. Тож за умов, що склалися, це не свідчить про те, що українська видобувна та важка промисловість менш конкурентні.

За даними, які наводить Охріменко, якщо взяти середню вартість товарів, що їх Україна експортувала до ЄС у 2013-2021 роках, зерно складе 14,7%, а залізо та сталь – 12,9%. Водночас експорт зерна за цей час зріс на понад 150%, тоді як експорт металу впав на майже 65%.

Щоб було чим торгувати, його треба спочатку виробити, - наголошує на значних втратах промислових потужностей, передусім в металургії, як факторі зменшення експорту до ЄС і Вероніка Мовчан. Вона також нагадує, що чорноморська зернова ініціатива під патронатом ООН і Туреччини дозволяла вивозити з України лише зерно. А вартість доставки вантажів суходолом – залізницею чи автотранспортом - вища порівняно із морським шляхом. Тому навіть відсутність мит не спрацювала в “плюс”:

“Проблема в тому, що наша структура торгівлі у 2022 і частково у 2023 визначалася не економічною доцільністю, не режимом торгівлі з тими чи іншими країнами, а банальною спроможністю щось вивезти”, - пояснює економістка.

Як Польща програє, а Румунія виграє від торгівлі

Війна та лібералізована торгівля із ЄС також показали різні моделі дій самих країн-членів союзу, особливо сусідів України.

Наприклад, Румунія активно допомагала з розв'язанням усіх проблем, пов’язаних із експортом Дунаєм та через румунський порт Констанцу. Румуни брали активну участь і у розчищенні гирла Дунаю, щоб по річці могли йти судна із більшою осадкою, і у підготовці лоцманів, яких критично не вистачало у перші місяці.

Нещодавно провідна компанія із приватних залізничних вантажних перевезень у Румунії Grampet Group оголосила, що завершила будівництво найбільшого термінала для перевалки сільгосппродукції в Європі. Він розташований у Дорнешті, на кордоні з Україною, і є стратегічним пунктом зі спрощення руху вантажів до порту Констанца.

Але за час війни в Україні Румунія стала заробляти не лише на перевалці, але й на переробці. За підсумками 2023 року вона вперше стала основним покупцем олійних культур з України. Саме на Румунію припало понад 17 % українського експорту олійних. Для розуміння: у цій галузі Румунія випередила Туреччину та Китай, які посідають друге і третє місця за обсягами українського олійного експорту відповідно.

На четвертій позиції - Польща, яка ще у 2022 році була першою. Але через вимоги фермерів та блокування кордону Польща спочатку сама заборонила імпорт деяких аграрних товарів з України, а згодом домоглася обмежень на рівні ЄС.

За рік, що минув від польської заборони на імпорт української аграрної продукції, Польща втратила не лише дешеву сировину для власного виробництва, наприклад, тваринництва, але й почала втрачати транзитні переваги, які розвивалися у 2022 - на початку 2023.

Мірою того, як через дії Росії експорт Чорним морем зменшувався, транзитні потужності в Польщі - особливо для перевезення та зберігання зерна - розширилися завдяки інвестиціям українських компаній та європейських партнерів України.

Якщо раніше Польща перевозила залізничним транспортом до 1 млн тонн, то зараз може перевозити близько 3 млн тонн. Але нині, як заявляв в інтерв’ю РБК-Україна нещодавно звільнений віцепрем’єр з відновлення Олександр Кубраков, обсяги української агропродукції, яка йде транзитом через Польщу, становлять лише третину експорту 2022 року. А левова частка українського зернового експорту повернулася до Чорного моря, щойно безпеку цього маршруту змогли забезпечити ЗСУ.

Джерело: ВВС