П'ять років лідерства Зеленського. Аналіз соціологів

У 2019 році Володимир Зеленський переміг на виборах Президента, його партія отримала більшість у парламенті – і він, з точки зору сприйняття громадськістю, пішов типовим шляхом своїх попередників.

Зазвичай українські Президенти починають з високим кредитом довіри (баланс довіри і недовіри приблизно +45%) і закінчують з негативним балансом від -45% до -50%. 

В перший період  (до вторгнення) Володимир Зеленський йшов цим шляхом. Дослідження фіксували зниження довіри з 80-90% у 2019 році до 37% напередодні повномасштабного вторгнення 2022 року. 

Другий період настільки драматичний і важливий для існування незалежної України, що всі здобутки і втрати Зеленського до цього втрачають актуальність. Після початку вторгнення В. Зеленському вдалося переконати українців у своїй хоробрості та відповідності посаді Президента воєнного часу (в січні 2022 тільки 32% вважали його здатним бути головнокомандувачем, а в травні 2023 вже 86%).  

Безумовно, успішний опір українців є насамперед заслугою самого українського суспільства. Напередодні вторгнення більшість українців заявляли про готовність чинити спротив, зокрема, третина українців  готові були брати зброю до рук. Тим більше, опитування КМІС (та інших компаній) засвідчували, що українська нація відбулася і до 2014 року, що стало запорукою стійкості у 2014-2015 роках та зрештою могутньої відсічі 2022 року (а не як багато хто вважає, що агресія Росія нібито сформувала українську націю). Висока громадянська самоідентифікація разом з широкою горизонтальною мережею соціальних зв’язків додали стійкості українському суспільству. 

Проте важливо справедливо оцінювати і роль вольового лідерства у кризові періоди. З перших днів вторгнення Володимир Зеленський продемонстрував особисту хоробрість, що посприяла стійкості та заряджала впевненістю українців під час першої хвилі навали. Відбулося згуртування навколо прапора і довіра до нього повернулася до практично 90%.

Крім цього, він підкреслював різницю між Росією і Україною як між абсолютним злом і безумовною жертвою неспровокованого насильства. Досвідчений озброєний до зубів звір, а тут молодий простий хлопець. Він викликав більше співчуття, більше уособлював нерівність сил і несправедливість загарбника. Підтримка серед громадськості Заходу також значною мірою залежала від позитивного образу Зеленського, тож серед його досягнень також можна говорити про вибудовування коаліції союзників України та просування євроінтеграційного вектора.

До негативних аспектів президенства період воєнного часу варто зарахувати збереження проблеми справедливого правосуддя  (хоча у жовтні 2023 року 59% вважали, що дійсно докладаються зусилля для боротьби з корупцією). 

Іншою проблемою є не завжди зрозумілі та вдалі кадрові рішення (особливо які сприймалися як розкол "єдиної команди"). Частина команди Президента сприймається українцями дуже сприятливо, частина – дуже критично (і через питання ефективності, і через питання корупційності). Є питання до законодавчої активності, зокрема, у сфері необхідних реформ.

Також складається враження не завжди вдалої комунікаційної політики, яка тим більше функціонує у зовсім іншому медійному ландшафті. Якщо до повномасштабного вторгнення більшість українців отримували політичну інформацію з телебачення, то зараз більшість отримує інформацію з тисяч різних цифрових джерел (насамперед мова про Telegram та YouTube-канали).

Варто зазначити, що найбільш різке зниження довіри до Зеленського відбулося між груднем 2023 року і початком лютого 2024 року, коли довіра знизилася з 77% до 60-65%. Наразі, на травень 2024 року, довіра тримається на цьому ж рівні – 60-65%.

При цьому українці хоча й більше критикують Президента та його оточення, але 70-80% зберігають упевненість, що вибори зараз не на часі (та наразі не піддають сумніву його легітимність).

Пріоритетом №1 для населення та основним викликом для Володимира Зеленського лишається відсіч російському агресору, збереження керованості ситуації та досягнення прийнятного для України результату війни. Подальші виклики будуть значною мірою залежати від того, як завершиться війна.

Ми (як і більшість українців, наразі за нашими опитуваннями) зберігаємо оптимізм. У такому разі, крім питання справедливої відбудови, також актуальним викликом буде соціальна відбудова та уникнення нових ліній розлому в суспільстві (як-от те, де людина була під час війни).

Саме ж майбутнє Зеленського та його команди залежить (крім умов завершення війни) від рефлексії пройденого шляху, об’єктивного аналізу кадрової політики та законодавчої діяльності. У нинішній команді Президента є низка гідних осіб. У суспільстві формується нове покоління людей, які можуть стати майбутніми лідерами в різних сферах.

Якщо Володимиру Зеленському вдасться очистити свою команду та розширити її за рахунок нових лідерів, він зберігає можливість і надалі відігравати серйозну роль в Україні. 

Антон Грушецький, виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС)

Володимир Паніотто, президент Київського міжнародного інституту соціології (КМІС)

Джерело: Українська правда