Науковці змогли розгадати таємницю старіння людей

Закони біології, хоч і є досить рідкісними, але вони визначають універсальні принципи та структурні засади, які є загальнопоширеними. Вони не такі жорсткі, як закони математики чи фізики, але ці біологічні норми сприяють глибшому розумінню складних механізмів, що впливають на живі організми.

Багато з виявлених науковцями прикладів, схоже, пов’язані з економією ресурсів та енергії або, простіше кажучи, з прагненням до біологічної рівноваги. Проте недавно молекулярний біолог з Університету Південної Каліфорнії Джон Тауер запропонував новий загальний біологічний закон, який може дати відповідь на питання про механізми старіння, зазначає Science Alert.

Встановлене у 1877 році правило Аллена є класичним прикладом біологічного закону. Воно стверджує, що у більш прохолодних кліматах теплокровні істоти мають тенденцію до розвитку більш масивних кінцівок з меншою площею поверхні, щоб зберігати тепло, тоді як у тепліших умовах спостерігається протилежна адаптація. Проте існують винятки з цього правила, наприклад, у випадку деяких видів жаб і коротконогих собак.

Інший випадок біологічного закону – це унікальна будова бджолиних вуликів з їх шестикутними комірками. За теорією Тауера, фрактальні структури, такі як логарифмічні спіралі, є оптимальним способом розширення структури без зміни її форми або пошкодження існуючої конструкції.

Проте сучасна теорія "вибірково вигідної нестабільності", запропонована молекулярним біологом, викликає сумніви у традицій тенденції до збереження ресурсів в біологічних системах. Тауер вважає, що певний рівень нестабільності є життєво необхідним, незважаючи на втрату ресурсів, оскільки він сприяє отриманню інших переваг.

За його словами, ця нестабільність лише підвищує складність системи, що може мати потенційні переваги, включаючи здатність до адаптації та еволюції на всіх рівнях, від молекулярного до популяційного. Наприклад, навіть прості клітини містять ферменти, які регулярно руйнують та замінюють білки та РНК, що демонструє необхідність нестабільності для життя.

Нестабільність призводить до втрати енергії й ресурсів та накопичення генетичних мутацій, які можуть бути як негативними, так і позитивними. Науковець вказує, що це є одним зі шляхів до біологічного старіння.

Водночас він визнає, що без нестабільності життя не могло б розвиватися, адаптуватися та процвітати у змінних умовах. Тауер стверджує, що життя на Землі існує у балансі між стабільністю та нестабільністю, що змушує всі живі організми шукати компроміси.