Юное дарование: Стихотворения "Шукайте світло", "Моя лебідка", "Не плачте, мамо"

Четвероус Анастасия - ученица 11 класса СШ № 23 г. Мелитополя. С детства пишет стихи и сказки. Увлекается музыкой и учится играть на барабанах.

Шукайте світло
Шукайте світло! Посміхніться диву!
Життя прекрасне, бо воно в нас є!
Знайдіть в собі ту невичерпну силу,
Яку Господь з народження дає.
Шукайте люди світло, а не плями!
Ми маєм змогу цей змінити світ.
Хтось жив у власних сумнівах роками,
Хтось вмер і не побачив щастя цвіт.
А щастя в тому, щоб життя кохати!
Шукати світло кожен Божий день!
Нам про духовне треба більше дбати
І менше - про наповнення кишень.

Моя лебідка
Моя лебідка, час у нас сумний.
Я полетів, а ти зламала крила.
Я став інакший, наче сам не свій,
Коли ти, впавши, трішки посивіла.
Такий дурний, немов мале дитя.
Я грався у дорослого роками.
І раптом ти пішла з мого життя,
А я такий малий і вже без мами!
Мені огидні всі мої думки,
Мої бажання і життєві плани!
Я у сміття кидаю всі роки,
Коли не мав часу на рідну маму.
Ми стільки не встигаємо зробити,
Шукаєм щастя у чужому світі.
А щастя - це ота чарівна мить,
Коли матусю обіймають діти…

Не плачте, мамо
Не плачте, мамо, що боліли руки,
Що били в серце сльози за дітей.
Що з батьком ви відчули смак розлуки,
Бо в таборах наш батько - Прометей!
Не плачте, що не мали вдома хліба,
Не бачили цукерок малюки.
Нам цього, чесно, вже давно не треба,
Смачніше цукру неньчині казки!
А ми, малі, по полю босоніжки,
Співали ваші лагідні пісні…
Не плачте, що до школи бігли пішки.
Що взимку мерзли, грілись навесні.
Не плачте, люба, що за рідне слово,
Губили люд веселий у тюрмі.
Не плачте, бо безсмертна наша мова!
І кат не спалить вічне у вогні!
Ні! Ваші сльози, мов криниця, чисті.
Ні! Ваші губи зблідлі і сумні.
І непотрібні зорі золотисті,
Лише, матусю, ви були б живі!