Нове життя старого храму

ЗБУДОВАНИЙ прихожанами і освячений в ім`я Архангела Михаїла у грудні 1863 року, він зазнав пограбування і наруги у часи во-йовничого атеїзму. У п`ятдесяті роки служив тут службу о. Димитрій, у майбутньому відомий на всю країну білгородський старець архімандрит Серафим (Тяпочкін). Старожили ще пам`ятають мудрого і доброго батюшку, на якого в атеїстичній країні сфабрикували справу і після ув`язнення направили в далеке село Дніпропетровської єпархії - Верхній Токмак.

Храм тримався з останніх сил і діяв ще до 1960 року, коли його остаточно закрили й перетворили на склад для отруто-хімікатів. Якимось дивом збереглися тільки старі фрески на стінах, і самі стіни уперто височіли до неба, наче знали, що настануть кращі часи і попливе дзвін над ковилами, та прийде народ на молитву.

Першим, хто наважився відновити і зберегти цю пам`ятку архітектури ХІХ століття, був голова місцевого колгоспу «Росія», великий ентузіаст і патріот рідного краю Леонід Опанасович Слободченко. Виконавши свої обов`язки як керівника перед селянами, зробивши дуже багато не тільки для економічного розвитку господарства, а й для зміцнення його соціальної та культурної сфери, він узявся за найдорожче своє дітище - храм: почав пробивати у владних колах ідею створення тут музею, а коли це вдалося - розпочав реставрацію. Як над храмом, нарешті, здійнялися куполи з хрестами, а до цього минуло цілих п`ятнадцять років, Леоніда Опанасовича уже не було в живих. Так тепер часом і говорять, хто проїздить повз, що це «цер- ква Слободченка». Світлішої пам`яті після себе годі було й залишити...

Іще довго стояла церква порожня й самотня, схожа на церкву тільки зовні. А вже з призначенням сюди настоятелем молодого, енергійного священика о. Іоанна, а згодом - самовідданого о. Віктора відродилася повністю, ожила голосами парафіян. «Парафія була дуже маленька, - згадує о. Віктор. - Бувало й таке: службу проводили удвох з матінкою... А потім все-таки потягнувся народ до церкви».

Багато люду й духовенства збирається - з`їжджається сюди на храмове свято, багато хто хоче допомогти й допомагає в подальшому обладнанні церкви. А 4 листопада відкривається тут Свято-Михайлівський жіночий монастир - за благословенням Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Київського і всія України Блаженнійшого Володимира Священний синод УПЦ затвердив таке рішення. Освячення престолу, монастиря і древнього колодязя здійснить єпископ Бердянський і Приморський Єлисей у присутності священства і монахів, а також численних гостей із Донецька, Бердянська і Приморська. Ось таким духовним місцем поповниться наш край!

Починається нова історія храму Архистратига Михаїла. Той, хто хоч раз побував там, говорить, що храм має дивовижну енергетику. Милуючись ним, парафіяни дякують Господу і розуміють, як багато їм залишено для того, щоб повернутися до витоків...