Співуча родина

Любов до музики у спадщину дісталась
– Потяг до музики у мене з дитинства, – зізналася Алла Іванівна. – Музичним у нашій родині був тато, який хоч і працював шофером, а пізніше завгаром, проте з гармошкою не розлучався. Він її виміняв колись на козу! Відтоді вдома часто звучали краков’як, полька. Батько із задоволенням виступав на конкурсі гармоністів, де лунали пісні воєнних років. А якою насправді віртуозною у нього була гра на баяні! Пальці по кнопках так і бігали. Заслухаєшся. Щоправда, один старий, дуже цікавий для виконавців баян він продав французам, коли ті приїжджали у 1992 році до нашого міста.

А в родині Олексія Миколайовича вдома співала мама. Батькові це дуже подобалося, тому з дитинства «купував маленькому Льончику» ноти, а той вчився грати на баяні. Сьогодні вальс, фокстрот, танго він грає майже із заплющеними очима…

При такому батьку донька теж вирішила присвятити життя музиці. Після закінчення школи мрія дівчини вступити до Харківського інституту культури не здійснилася – не дотягнула по балах. Щоб не гаяти часу, вона їде працювати до школи с. Успенівка викладачем по класу фортепіано. При цьому паралельно навчається у Київському інституті культури ім. Корнійчука, щоб отримати спеціальність керівника академічного хору.

Спогади про учнів
У 1981 році Алла Іванівна стає викладачем хору дитячої школи мистецтв, пізніше – викладачем по класу фортепіано, згодом – по класу вокалу, ким і працює до сьогоднішнього часу.

– Що я можу сказати? – з посмішкою запитує Алла Іванівна. - Тільки розповісти про своїх вихованців та їхні здобутки. А це Саша Малюка, Женя Щербина, Аліна Рубель, Сергій Сало, Рома Балан, Андрій Шамрай, Лоліта Мощенко, Гриша Неміч, Сергій та Юля Ярмаки, Катя Жаболенко, Віка Семенюта та інші. Для більшості моїх вихованців спів став професією, а для декого залишився просто хобі. Хочеться сказати і про нинішніх артистів. Все ще все попереду у Аліни Реки та Ярослави Шушури, які вже мають не одну нагороду. Випускниця Наташа Діденко минулого року стала лауреатом другої премії військово-патріотичного фестивалю «Спадщина». Дует у складі Тані Гребенюк та Лєри Крупи журі назвало дипломантом Всеукраїнського конкурсу «Золота нотка». Щорічно наші вихованці беруть участь у Всеукраїнських конкурсах вокалістів та ансамблів для учнів шкіл естетичного виховання, таких як «Спадщина», «Зорепад», «Світ талантів», «Золота нотка», «Барвистий віночок», «Весняна рапсодія», «Таланти багатодітної родини», а також Міжнародних – «Осінні зорі», завітають вони і на телепроекти «Україна має таланти», «Х-фактор», «Караоке на майдані».

Всіх цих концертів могло б й не бути, якби не підтримка, а разом з тим спонсорська допомога небайдужих до мистецтва людей. Тож я глибоко вдячна голові РДА Олександру Дудці, міському голові Олексію Немічу, директорам підприємств Олександру Коростельову, Володимиру Щербині, Юрію Журавлю, Юрію Романцю, голові райспоживтовариства Олександру Новікову.

Прихильник джазу
Саме так характеризує свою другу половинку його дружина. У творчому доробку Олексія Миколайовича є і гра на баяні, і на фортепіано, і на гітарі, а також на барабані, домбрі. Закінчення Запорізького музичного училища по класу баяну і посприяло в освоєнні гітари, а служба в армії дала можливість ближче познайомитися із духовими інструментами. Звідти такий досвід.

Зовсім небагато посад вдалося змінити Олексію Миколайовичу. Свою трудову діяльність він починав, працюючи викладачем по класу гітари у Новозлатопільській дитячій музичній школі, а згодом – у Гуляйпільській дитячій школі мистецтв, пізніше – у школі-інтернаті. Але доля все одно повертала до улюбленого дітища. Так, з 2003 року Олексій Миколайович – концертмейстер дитячої школи мистецтв.

Повертаючись до джазу, хочеться сказати, що О. Онищенко підтримує зв’язки із видатними баяністами-акордеоністами міст Запоріжжя, Донецька, Луганська, Києва, зокрема із Міжнародним центром Яна Табачника. До речі, з видатним акордеоністом наш герой познайомився, коли разом заочно навчалися у Мелітопольському державному педінституті. З того часу вони підтримують творчі зв’язки. А у 2001 році Ян Петрович подарував музичну апаратуру дітям школи-інтернату.

Похвалитися Олексій Миколайович може і своїми нагородами, серед яких звання лауреата обласного конкурсу викладачів музичних шкіл, лауреата II премії Міжнародного конкурсу «Осінні зорі». Він також є учасником Міжнародного конкурсу «Accoholiday».

І прийшло кохання…
Робота – роботою, а й про кохання згадати не забудемо. Ще коли були дітьми, Алла і Олексій ходили до музичної школи, звідти і відбулося їхнє перше знайомство.

– Але то все було не по-серйозному, – посміхаючись говорить Алла Іванівна. – Я, навіть, і уявити не могла, що той хлопчик, якого всі називали зіркою, в майбутньому стане моїм чоловіком. Для мене було великою несподіванкою, коли у 1981 році, я зустріла його на порозі музичної школи, де він працював, а я тільки-но прийшла влаштовуватися. Звідти все і почалося: спочатку – букети квітів, пісні на мою честь, а згодом – одруження, народження доньки Улянки. Не дарма жартома говорили знайомі: «вас одружила музична школа»….