Олександр АНДРУЩЕНКО, ветеран мелітопольської журналістики: Інтермецо

Поезія від журналіста із стажем понад півсторіччя, з них десять – в «МВ»

У сріблястому мареві літнього ранку

Три тополі затіяли млявий танок.

Підпадьомкає перепел десь у серпанку,

Промениста зоря уповільнює крок.

Від дрімотних античностей тихих просторів

Віє спокоєм щирих народних пісень,

Які ллються над степом в лункому просторі,

Пророкуючи сповнений мріями день.

Більше слухаєш - більше бажання ще чути,

Зачаровує душу за звуками звук.

Позабуті лишаються лихо і скрути,

Бо природа бере у кільце своїх рук.

Сіра пташка мала пролетіла над полем,

За собой простягнула проміння струну,

Як межу між надією серця і болем,

Щоб ніхто край цвітіння вже не перетнув.

Три тополі в танок запросили березу.

Долучилась до них й ароматна сосна.

Грає вітер мелодію долі чудесну,

І пливе небом хмара білява одна.