Чи можна собакам давати но-шпу?
Но-шпа – це препарат, який набув широкого поширення в лікуванні не тільки людей, а й у ветеринарії. Вона показує справді цікаві лікувальні та профілактичні результати.
Даний лікарський засіб актуальний при багатьох недугах, які часто зустрічаються у вихованців: коліт, закрепи, мочекам’яна хвороба, здуття живота, порушення газообміну, хвороби нирок, гастрити та виразки тощо. Про це пише портал lovepets.com.ua.
Відзначимо, що ці ліки не викликають у собак залежності, в печінці не відкладається діюча речовина і не порушується працездатності інших органів. Також но-шпа не впливає на роботу центральної та периферичної нервових систем, що знижує ризики неадекватної поведінки тварини в період лікування та подальшої реабілітації. Активні речовини, які не були задіяні в організмі собаки, виводяться назовні природним шляхом через сечу та жовч протягом трьох діб.
Отже, в цілому препарат безпечний для тварин в розумних дозах.
Но-шпу можна собакам давати у таблетках або робити уколи. Формат лікарського засобу вибирається виходячи з індивідуальних особливостей вихованця, його звичок та переносимості ін’єкцій. Наприклад, деяких тварин дуже складно змусити з’їсти пігулку, а інші тремтять коли бачать шприц.
Якщо вага вашого улюбленця перевищує 10 кг, то краще давати таблетки. Маленьким собакам рекомендується робити укол у м’яз, а за певних умов під шкіру (але майти на увазі, що це різко знижує ефективність активної речовини).
Доза ліків залежить від ваги собаки. На кожні 10 кг ваги необхідно використовувати одну пігулку 20 мг або половину 40 мг. Якщо робите ін’єкції, то на цю масу рекомендовано використовувати 1 мл розчину. Якщо вага собаки 2-3 кілограми, то потрібно давати четвертинку пігулки в 20 мг або 0,2-0,3 мл розчину у формі ін’єкції.
Звичайно уколи ефективніші, ніж пігулки, тому що активна речовина починає діяти практично відразу, а досягає свого піку протягом перших 25-30 хвилин.
Зазвичай но-шпу можна використовувати для всіх порід та вікових груп, у тому числі для цуценят та старих собак з будь-якими хронічними захворюваннями. Протипоказань практично немає. Тільки якщо спостерігається: знижений тиск, аритмія та інші порушення роботи серця, утруднене дихання. Іноді може виявитись індивідуальна непереносимість на активну речовину або інші компоненти препарату.
ВАЖЛИВО. Точні дозування, частоту та форми введення препарату встановлює ветеринарний лікар! Самолікування завжди загрожує дуже серйозними наслідками. Летального результату, звичайно, не буде, але неприємностей може бути багато.