Олександр АНДРУЩЕНКО, ветеран мелітопольської журналістики: «Вистава без репетицій»

Поетичними рядками.

Не передбачено життєвих репетицій,

Бо кожний день - прем’єра із прем’єр.

Де б ти не мешкав - у селі чи у столиці,

На сцену театру мрій долається бар’єр.

Завжди було так і незмінно, мабуть, буде -

Не дасть нам доля на повтори час.

Ні на свята яскраві, ні посеред будень

Не з’явиться на другу спробу шанс.

Так, іноді усім здається: ось він, ось він!

Все зараз буде знову, як тоді.

Да де там, де там! У вселенському хаосі

Слід в слід і не судилося пройти.

Світ суто театр. Так. Але якійсь він дивний.

Примушує нас грати без кінця,

Самим вигадувати наших дій мотиви,

Хоч в залі і порожні всі місця.

У когось є талант. А хтось бездарний зовсім.

Та хто оцінить гру, де глядачі?

Сади осінні тліють, золотоволосі,

Та сплять краси їх спостерігачі.

Життя минає без всіляких репетицій.

І кожний день дарує щось нове.

Ми безліч маємо від долі пропозицій.

Все змінюється, поки світ живе.