Переломний момент у війні: що має послідувати за допомогою від США

Голосування Конгресу США за допомогу Україні — найважливіша подія, вважає історикиня і письменниця Енн Еплбаум у колонці для The Atlantic

Але важливо, що буде далі, наскільки західним союзникам вдасться показати Росії, що цю війну їй не виграти.

Ще не пізно, тому що ніколи не пізно. Ніякі результати ніколи не визначені наперед, ніщо ніколи не закінчується, і ви завжди можете вплинути на те, що станеться завтра, зробивши правильний вибір сьогодні. Конгрес США нарешті приймає одне з таких правильних рішень. Незабаром американська зброя і боєприпаси знову почнуть надходити в Україну.

Але у затримок є ціна. Зволікаючи протягом стількох місяців, зайшовши в глухий кут прикордонної реформи, перш ніж повернути назад, республіканці в Конгресі, які блокували зброю і боєприпаси для України, завдали величезної шкоди, частково непоправної. За останні шість місяців Україна втратила територію, життя та інфраструктуру. Якби Україна не була позбавлена ППО, у Харкові все ще могла б розташовуватися велика частина електростанцій. Люди, які загинули внаслідок майже щоденних бомбардувань Одеси, можливо, ще були б живі. Українські солдати, які провели тижні на передовій, нормуючи боєприпаси, можливо, не були б настільки деморалізовані.

Затримка змінила й американську політику. Лише меншість республіканців у Палаті представників, включно зі спікером Майком Джонсоном, долучилися до більшості демократів, щоб схвалити допомогу в розмірі 60 мільярдів доларів. Те, що зараз явно є проросійською фракцією республіканців, консолідувалося всередині Конгресу. Урок зрозумілий: будь-хто, хто намагається маніпулювати зовнішньою політикою Сполучених Штатів, чи то автократ в Угорщині, чи то Комуністична партія Китаю, тепер знає, що ретельно розроблена пропагандистська кампанія, націлена на потрібних людей, може досягти успіху набагато далі за те, що колись вважали можливим. З перших днів російського вторгнення 2022 року президент Володимир Путін намагається завоювати Україну за допомогою психологічних ігор так само як і військової сили. Йому потрібно було переконати американців, європейців і насамперед українців, що перемога неможлива, що єдиною альтернативою є капітуляція і що українська держава з часом зникне.

Багато американців і європейців — і набагато менше українців — підтримали цю точку зору. Проросійські впливові особи — Такер Карлсон, Джей Ді Венс, Девід Сакс — підтримані армією проросійських тролів на X та в інших соціальних мережах, допомогли підтримати чутки про невдачі та переконали меншість у Конгресі заблокувати допомогу Україні. Повчально простежити шлях допису в соціальних мережах, в якому неправдиво стверджувалося, що президент України Володимир Зеленський володіє двома яхтами, як цей допис пройшов угору харчовим ланцюжком наприкінці минулого року: від клавіатури пропагандиста через відлуння-камеру, створену тролями, до мізків американських законодавців. За словами сенатора-республіканця від Північної Кароліни Тома Тілліса, деякі його колеги під час дебатів щодо військової допомоги Україні гучно непокоїлися, що "на ці гроші люди купуватимуть яхти". Вони прочитали неправдиві історії і повірили, що це правда.

Але з ухваленням цього законопроєкту про допомогу російська кампанія з деморалізації зазнала серйозного удару. Це також є невдачею для російських військових зусиль, і не тільки тому, що в українців тепер буде більше боєприпасів. Раптово російські військові та російське суспільство знову опинилися перед перспективою дуже довгої війни. Україна, яку підтримують об'єднані військові та економічні сили Сполучених Штатів і Європейського Союзу, є зовсім іншим противником, ніж ізольована і самотня Україна.

Це не означає, що росіяни швидко здадуться: Путін і пропагандисти на державному телебаченні, які його підтримують, неодноразово заявляли, що їхня мета — не отримати трохи зайвої території, а контролювати всю Україну. Вони не хочуть обмінювати землю на мир. Вони хочуть окупувати Харків, Одесу, Київ та інші міста. Нині, коли цих цілей стає дедалі важче досягти, настав гарний момент для демократичних країн, які підтримують Україну, щоб переглянути і нашу стратегію.

Щойно пакет допомоги стане законом цього тижня, психологічна перевага знову буде на нашому боці. Давайте скористаємося цим. Як рекомендував сам Джонсон, адміністрація Байдена має негайно чинити тиск на європейських союзників, щоб вони звільнили російські активи на суму 300 мільярдів доларів, якими вони спільно володіють, і відправили їх в Україну. Для цього є чудові юридичні та моральні аргументи: гроші можна законно вважати формою репарацій. Це зрушення також дасть зрозуміти Кремлю, що у нього немає шляху назад до того, що раніше називалося "нормальними" відносинами, і що ціна, яку Росія платить за свою колоніальну війну, буде тільки зростати.

Це також гарний момент для європейців і американців, щоб серйозніше поставитися до санкцій і режимів експортного контролю, введених щодо Росії. Якби НАТО проводила справжню кампанію економічного тиску, в ній були б задіяні тисячі людей, з безліччю екранів у центральному командному центрі і постійно оновлюваними розвідувальними даними. Замість цього це завдання було залишено на розсуд невеликої групи людей із різних агентств у різних країнах, які можуть знати або не знати про те, що роблять інші.

У міру відновлення американської допомоги українців слід активно заохочувати до ведення асиметричної війни, яка їм вдається найкраще. Кампанія атак повітряних і військово-морських безпілотників, що відсунула Чорноморський флот від берегової лінії, нальоти на російські газові та нафтові об'єкти за тисячі миль від України, вербування російських солдатів у Росії для приєднання до проукраїнських російських частин, які б'ються на кордоні, — нам потрібно більше цього, а не менше. Адміністрація Байдена також має дослухатися до пропозиції Джонсона про те, щоб Сполучені Штати постачали більше — і якіснішу — зброю великої дальності, щоб українці могли вразити російські ракетні пускові установки до того, як ракети досягнуть України. Якби США зробили це восени 2022 року, коли Україна повертала собі територію, сьогодні світ міг би виглядати зовсім інакше.

Ця війна закінчиться тільки тоді, коли росіяни більше не захочуть воювати, а вони припинять битися, коли зрозуміють, що не зможуть перемогти. Тепер наша черга переконати їх, а також нашу власну проросійську групу, що їхнє вторгнення зазнає невдачі. Найкращий спосіб зробити це — повірити в це самим.

Енн Епплбаум, історик, журналіст

Джерело: Фокус