Навіки з "Азовом": у Запоріжжі вшанували бійців легендарного підрозділу

На Великдень, 5 травня, у Запоріжжі на майдані Волі біля спеціальної зони вшанування загиблих військових «Прапорець пам’яті» відбувся захід, присвячений 10-річчю заснування полку "Азов".

На акцію прийшли понад півсотні осіб - ветерани і бійці цього легендарного формування, а також рідні та близькі загиблих або полонених «азовців». Метою заходу було вшанувати полеглих, нагадати про полонених та прославити бійців, які воювали або зараз знищують окупантів.

Пам“ять загиблих учасники акції вшанували хвилиною мовчання.

«10 років тому розпочав свою історію «Азов» - один з найбоєздатніших підрозділів сучасних Сил оборони України, - зазначила співорганізаторка заходу Ярина Геращенко. - Добровольці, які прийшли у 2014 році, не мали досвіду та навичок, вони мали лише одне бажання — захистити свою Україну від московського ярма.

За 10 років відбулося багато трансформацій. Добровольці, які не мали військового досвіду, стали професіоналами. Багато “азовців” за ці роки розпочали свій шлях і в інших підрозділах — командирами, наставниками.

Колишніх “азовців” не буває! Багато воїнів, які були у витоків створення підрозділу, наразі мужньо воюють у складі полку “Азов”, підрозділів Головного управління розвідки, Сил спеціальних операцій. А командири, які розбудовували “Азов”, створили Третю окрему штурмову бригаду.

На жаль, багато воїнів прийняли свою шляхетну воїнську смерть — на полі бою, захищаючи Україну, її незалежність та свободу.

Найбільші бойові втрати “Азову” - під час оборони Маріуполя і Азовсталі навесні 2022 року. Більшість родин, на жаль, досі не можуть поховати своїх близьких.

Важливо також пам’ятати, що 20 травня — два роки, як військові “Азову” вийшли з Азовсталі на евакуацію, яка перетворилася на довгі 2 роки полону. Ми чекаємо ще близько 700 “азовців”, які перебувають у лапах ворога.

На акцію Ярина Геращенко принесла фото свого коханого — Ростислава “Джері” Терещенко, який загинув 28 грудня 2023 року в Авдіївці, на коксохімзаводі. За словами Ярини, у 2014-2018 році Ростислав служив в “Азові”. Потім повернувся до мирного життя.

- В 2022 році знову почав свій бойовий шлях, але вже не з “Азовом”, - розповідає дівчина. - Повномасштабку розпочав з київської кампанії — оборони й звільнення Київщини. Влітку перевівся на Запорізький напрямок, тут ми й познайомилися.

Ростислав був у 3 полку особливого призначення Національної гвардії України. Він хотів перевестися у 3 полк Сил спеціальних операцій імені Святослава Хороброго, оскільки в “Азові” служив снайпером, а полк Нацгвардії не про це був.

Його, звісно, забрали, бо Ростислав був професіоналом. Навесні 2023 року він вже був в ротації в Авдіївці, де знаходився до своєї загибелі. 14 листопада йому виповнилося 28 років, а 28 грудня він загинув.

Мені, яка втратила коханого, трохи образливо, що про Авдіївку почали говорити тільки в 2024 році, після Нового року. Пекло там було постійно, це дуже добре знають підрозділи, які там знаходилися  з самого початку повномасштабної війни. Ростислав ще у серпні 2023-го мені писав, що там страшне пекло.

Я про це завжди говорю — щоб не знецінювати воїнів, які загинули до 2024 року, коли в Авдіївку почали їздити журналісти, блогери. І писати про те, що там відбувалося.

Марія, подруга Ярослави, чоловіка  Артема Вербовського (позивний “Буйний) втратила в Маріуполі.

- Ми були разом три роки, наші стосунки були дуже щасливими - розповідає Марія. - Артем служив ще з 2014 року. Справою його життя було боронити Україну, тому він був дуже вмотивованим військовим. Я дуже багато часу проводила там, у них.

Під час оборони Маріуполя Артем був командиром роти піхоти.Я взагалі не думала, що він може загинути. Він був дуже професійним бійцем.

І його рота несла найменші втрати, хоча вони були піхота. До 15 квітня 2022 року, коли вони потрапили в подвійцне оточення і проривалися з особовим складом та технікою. Ворог накрив їх артилерією і він загинув від прямого попадання артснаряда.

Ми не змогли забрати рештки його тіла. Я знаю геолокацію, де це сталося. Неодноразово зверталася до Червоного Хреста, міжнародних організацій, писала скрізь куди тільки можна про повернення загиблих. За допомогою Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими вдалось дізнатися, що з того місця рештки збиралися і були вивезені в селище Старий Крим біля Маріуполя. Їх скинули в одну братську могилу.

Дуже чекаємо на деокупацію тих територій, бо 15 квітня під час прориву загинуло дуже багато бійців. Дуже багато непохованих!

На акції були присутні родини полонених “азовців”, які вже майже два роки нічого не знають про долю свої рідних.

«Я і сотні інших сімей не знаємо, де зараз перебувають наші рідні, в яких умовах, їх стан здоров’я, їх емоційний, моральний стан. Коли запитують в мене чи він тобі пише, чи дзвонить, мене це дуже крає, хочеться відповісти, що немає ніякого зв’язку. Ми досі не знаємо, що з хлопцями, які після Оленівки отримали поранення – вони досі в полоні, їх не обміняли», – розповіла дружина полоненого «азовця» на ім`я Вікторія.

Ветеран полку "Азов" Михайло Пірог прийшов на акцію, щоб вшанувати пам'ять полеглих побратимів і віддати шану усім, хто зараз знищує російських окупантів.

 - Так співпало, що на Великдень ми відзначаємо 10-у річницю створення полку "Азов", - зазначив Михайло.  - Він пройшов дуже славетний шлях, цей підрозділ  назавжди вписаний в історію України. На жаль,  цей шлях відзначений дуже болючими втратами. Але він і осяяний перемогами і взяттям вершин, яких прагнув і прагне підрозділ. 10 років існує "Азов" і всі ці роки ми виборюємо свободу, демократію  і незалежність. І полк, а тепер бригада "Азов" стоїть у перших рядах тих, хто виборює ці цінності.

Серед співорганізаторів заходу — Наталія Бабіч. Її 41-річний син Дмитро з позивним Величар Запорожець, який захищав Україну у складі полку «Азов», загинув у місті Маріуполі на Азовсталі 15 квітня 2022 року. Прощання з героєм відбулося 1 вересня.

 - Казати можна багато: мотивований, активний та патріотичний. До останнього дихання, з початку створення "Азову". Мені заборонено було дзвонити, при тому, що він був начальником групи звʼязку. Перше, що він сказав: "Інфраструктура Маріуполя зруйновується". Він не одружений був, себе присвятив боротьбі, - розповіла пані Наталія. - Що для мене "Азов"? Це підрозділ, в який син пішов добровольцем. В "Азов" пішли і його вихованці з ГО "Патріот України", яку він очолив задовго до 2014-го. Він готував вихованців, проводив вишколи в "Азові".
 

На жаль, загинув 15 квітня 2022 року на Азовсталі від прильоту 3-тонної авіабомби. В історії "Азову" Маріуполь - дуже трагічна сторінка. Але є ще одна не менш болюча сторінка - це наші полонені, яких ми дуже чекаємо. А цей почесний полон щось дуже затягнувся.

Я буду завжди вшановувати наших героїв. Останнім часом живу з гаслом: "Навіки з "Азовом"!  Як син навіки залишився з "Азовом", так і я.

Під час заходу прозвучала молитва українських націоналістів. Її слова промовляли учасники організації Centuria - це новітня Організація Українських Nаціоналістів, яка стоїть на світоглядних засадах Української Державності та Європейської Традиції.