Крым: back to USSR (ФОТО)

Наша землячка Виктория Юськевич впервые с момента аннексии Крыма побывала на полуострове и делится своими впечатлениями в соцсети: (орфография и стилистика сохранены).

"Після окупації півострова я довго туди не їздила і от цього року таки наважилась. Навіть двічі. Мета була одна - море і гори, але жодного разу на ПБК так і не дісталась (погода завадила).

Та натомість подивилась як змінилось життя у людей за ці роки. Останній раз до того в Криму я була у 2013 році, їздила виступати на концерт. Не пам'ятаю тодішній курс долара, але плацкартний вагон Мелітополь-Сімферополь по студентському квитку обійшовся мені десь в 10-11грн (не жартую). Також пам'ятаю і ціну на тролейбус з Сімферополя до Ялти (по студ) - 8грн.

Як правило мені задають питання про сьогоднішні ціни і перехід через кордон.

Перехід через кордон ще не викликав у мене труднощів, жодного разу не змушували показувати речі, на обидвох кордонах тільки цікавляться усно про вміст багажу. Але я думаю це пов'язано з тим, що я завжди їду з не досить великим рюкзаком. Якщо їхати з величезною сумкою, звісно у вас її перевірятимуть. Російський кордон проходити довше, майже завжди чималі черги. Спочатку вас сканують металодетектором, потім дають міграційну картку і відправляють до прикордонників. Український паспорт перевіряють дуже ретельно, під спеціальними збільшувачами, кожну сторінку, ніби намагаються знайти хоч щось, аби задати пару питань. Стандартні питання однакові - звідки куди прямуєте і з якою метою.

Ціни: Мелітополь - Чонгар на автобусі 80-100грн, на таксі від 200грн. Далі потрібно ще 20 рублів (10грн) для переїзду через буферну зону (або пішки 4км), а також з іншої сторони кордону, в моєму випадку, до Джанкою за 50 рублів автобусом, таксі ж їдуть за 200р.
Тож загалом економ варіантом (автобусами) вартість проїзду Мелітополь-Джанкой складає 135грн.

Як то кажуть кому війна, а кому мати рідна, таксисти користуються безвихіддю людей і просять за проїзд в декілька км ненормальні гроші (особливо враховуючи дуже низькі ціни на бензин у Криму).

Залізницею курсує декілька електричок на основні напрямки, тому зручніше діставатись всюди автобусами. Джанкой - Сімферополь коштує 110р. Тролейбус в Сімферополі здивував великою вартістю - 14 рублів (7 гривень!). Ціни на їжу в закладах щонайменше в двічі вищі за ціни на материку. До прикладу наведу суші, їх вартість не опускається нижче 270-300р (150грн відповідно). Словом - дорого. Іноземних товарів майже нема (санкції), на полицях в супермаркетах в основному російська та білоруська продукція. Хоч їжі ніби і багато, але вибір невеликий.

Також на півострові відсутні банки для візи і мастеркард. А якщо бути точніше, то діючі там банки не діють більше ніде. Тому грошові перекази можливі тільки по території Криму, а зняти гроші з карток світових платіжних систем - неможливо. Тому якщо збираєтесь їхати в Крим раджу брати небагато речей, а також заздалегідь обміняти гроші і мати готівку (курс гривні у Криму дуже невигідний).

Про людей, місто і настрій.

Є одна яскрава особливість курортів і туристичних міст. Коли ти приїжджаєш у Львів, або на Буковель, або на море влітку, то люди виглядають задоволеними, щасливими, вони посміхаються. Є певний спільний настрій. Раніше такий настрій можна було побачити в усіх великих містах Криму, не обов'язково морських. Крим це завжди тепло, це рання і майже постійна весна. Пам'ятаю я поїхала туди в лютому, а на вулиці було +15. Там дійсно панував якийсь весняний настрій весь рік, на жаль такий настрій лишився тільки у погоди. Можливо хтось назве мене не об'єктивною, але зустріти усміхнених, щасливих людей там тепер важче. Всі виглядають змученими, людей мало, адже туристів майже нема, відповідно основний заробіток місцевих жителів базувався власне на туристичній діяльності регіону, яка зараз майже на нулі. В мене створюється враження, що вибір, який зробили кримчани не виправдав їхніх надій, але назад дороги вже немає.

Чи не щодня ми чуємо про баталії над питанням чий Крим. В російськомовній вікіпедії його приналежність зазначається через дріб Росія/Україна. І в цьому є своя правда. Можна без кінця говорити про окупацію, про невизнання, про Конституцію, інші закони і так далі. Я постаралась відштовхуватись не від законів, а зробити максимально об'єктивний аналіз того, що побачила. А побачила я наступне - російські і радянські прапори, російські товари, магазини, ціни, рублі з кримськими містами, російські прапорці в маршрутках і автівках, графіті з портретами Путіна на будівлях, сувенірна продукція, реклама, прапори у вікнах, георгіївські стрічки, список можна продовжувати довго. Самим собою виникає питання - а що ж українського там? Вибачте, але майже нічого. Я помітила лише українські машини швидкої допомоги - на них лишився український напис (ті самі рено, що Юлька закупила), а ще один раз чула Океан Ельзи у якоїсь жіночки, що продавала квіти. Це все. Нема того протиборства, про яке щодня говорять у ЗМІ. Складається враження, що всіх все влаштовує, може не до кінця, але все ж таки.

Окремо можу сказати за інтернет і телебачення. Налаштувати українські канали дуже важко, потрібно перепрошивати супутник чи не щомісяця для цього. На російському ж телебаченні дуже сувора цензура, більшість сучасних кліпів заборонена, іноземних фільмів, або мультфільмів я не бачила жодного разу, тільки російські. Антикорупційні мітинги і дійсно не висвітлювались (я тоді була у Криму і навіть не знала про них). Інтернет - українські сайти заблоковані, не всі, але більшість. На щастя сайти ТСН і УНІАН працюють, але, наприклад, крим-сос заблоковано. При спробі виходу на такі сайти висвітлюється сторінка про те, що даний сайт порушує закони, або є на думку якоїсь інстанції шкідливим. На ютубі та вконтакті також багато чого неможливо подивитись. Скачати фільми теж нелегко, особливо якщо це порушує якийсь закон рф (а вони майже всі порушують). Хоча і торенти, як правило, знаходяться на російських сайтах, при пошуку їх на території півострову сайт або просто не висвітлюється, або при натисненні на посилання нічого не відбувається. Я дуже довго шукала фільм, аби скачати і так його і не знайшла, а єдине відео, що відкрилось у вконтакті після декількох хвилин перегляду просто вибило помилку. Чи то боротьба з піратством, чи то обмеження вибору - судіть ви. Я лише постаралась об'єктивно передати побачене, як це мають робити дійсно справжні журналісти".