Фруктове – надзвичайний фрукт серед українських сіл!

За невеличкий проміжок часу, лише з 1946 року, воно стало важливим центром аграрного бізнесу, культури, дошкільної та шкільної освіти та місцем, де зуміли впровадити розробку сучасних технологій.

Сади подарували назву та розвиток

Хто не чув про найсмачнішу черешню Мелітопольщини, виплекану яскравим південним сонцем! Віра Сорокіна, ветеран праці, бачила становлення села на власні очі.

Відпрацювавши три роки в Мелітополі після закінчення сільськогосподарського технікуму, в 1970 році вона приїхала до невеличкого селища і стала бригадиром-агрономом в держаному дослідницькому господарстві садівництва. Тоді тут була одна невеличка вуличка приватних будинків та кілька багатоповерхівок.

З 1972 року у сади прийшло крапельне зрошення, завдяки чому значно збільшилося виробництво сільгосппродукції та здобутки. Роки з 1974 по 1991 були дуже благодатними: близько 600 робітників видобували до 4 тис тон врожаю – черешні та зимових сортів яблук, таких як «Ренет Симиренко» та «Джонатан». Завдяки цьому село перетворилося на розвинену інфраструктуру з багатоповерховими будинками, заасфальтованими дорогами та тротуарами, середньою школою та дитячим садочком, будинком культури, налагодженим та вдосконаленим пізніше водопостачанням і водовідведенням, централізованим збиранням відходів.

Перші роки незалежності були тяжкими і для господарства, і для селян. Але в останні роки почалося повернення кращих часів. У 2010-му сільським головою було обрано Любов Снігір - колишня вчительку, а зараз авторитетного керівника місцевого самоврядування. Відтоді в Фруктовому ведеться побудова очисних споруд завдяки внескам з місцевого та обласного бюджетів загальним обсягом більше 11 млн. грн. Над спорудами працюють спеціалісти з Запоріжжя та Львову, в серпні 2017 року вони розпочнуть здобувати з нечистот воду, придатну для зрошення технічних культур.

Садівництво знову набуло розвитку, коли державне господарство увійшло до аграрної групи «Мелітопольська черешня». Воно впроваджує нові європейські технології, розводить нові сорти черешні і опікується соціальними проблемами села. З’явилася тут і приємна новинка – очищено та окультурено ставок, навколо якого можна зараз побачити чистий білий пісочок та молоді сажанці дерев (в самому ставку водиться карась та піленгас).

«Черешенька» серед черешневих садів

Гордість Фруктового - дитячий садок «Черешенька» під керівництвом Валентини Шопової. В 2013 році сільраді вдалося виграти в загальноукраїнському конкурсі проектів органів місцевого самоврядування і отримати гроші на заміну вікон та дверей дитячого садочка.
Зараз в «Черешеньці» в двох групах з 60 малюками працює 19 чоловік. В приміщеннях для груп завжди тепло і охайно, свіже повітря. Діти отримують чудове харчування, їх завжди пригощають сезонними фруктами – яблучками та абрикосами, які безкоштовно виділяє місцеве господарство.

В дитячому садочку є сучасна, обладнана двома шведськими стінками, спортивна зала, затишний музичний зал в ніжно-рожевих тонах і, навіть, високохудожні театральні декорації для багатьох вистав. Родзинкою закладу є кімната, оздоблена як українськая хата з елементами побуту, де діточки вже змалку вчаться культурі свого народу.

Німецькі корні поступово відновлюються

Фруктове - адміністративний центр для декількох сіл, серед яких Кірпічне, Долинське та Ромашки, що засновані в середні XIX століття німецькими колоністами та мали назви відповідно Вупперталь, Іоганнесруе та Дармштадт. Створена з них волость була відома своїми провадженнями та набутками у землеробстві та скотарстві. Силами та внесками колоністів було побудовано Токмацьку залізничну колію та три лісництва регіону – Старо-Бердянське, Алтагірське та Джекенлинське.

Зараз завдяки активістам, педагогічному составу та учням Долинської школи в ній створено краєзнавчий музей з цінними та рідкісними історичними експонатами. Також за допомогою Німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ» поступово обладнується приміщення для спілки «Долинчанка», що зосереджене на збереженні мови та традицій своїх предків.

Наталя Герасименко, один з найактивніших членів німецького національного товариства, зберегла свою історичну і мовну спадщину завдяки бабусі, що оселилася в Долинському після депортації в роки війни. Коли реконструкцію приміщення буде завершено, Наталя залюбки продовжить за керівництво спілкою «Долинчанка», щоб і надалі берегти та передавати свою культурну спадщину. Зараз в неї творча робота: вона очолює танцювальний колектив та грає на балалайці, супроводжуючи національний хор Фруктового під час виступів.

Вони ще й співають!

Єдиний в Мелітопольському районі народний хор було створено в 1980 році під керівництвом Олександра Роганова. Спочатку він залишив після прослуховування усіх півсотні бажаючих, після деякого часу та постійних репетицій три рази на тиждень в колективі залишилось 35 чарівних жіночок. Вони десять років подорожували по всьому Союзу, не залишаючи жодне серце байдужим душевному співу навіть без мікрофонів.

В 1994 році хор отримав звання народного, продовжуючи виступати тепер Україною. Зараз в колективі 20 талановитих виконавців, більшість були з ним з самого початку, усі 30 років. І жодне свято або пам’ятна дата району не обходиться без їх улюблених виступів.
Популярністю колектив завдячує своєму керівнику, який отримав звання почесного громадянина села та орден третього ступеню за заслуги перед Запорізьким краєм. Олександр Іванович - талановитий музика-самородок з раннього дитинства: вже з чотирьох років грав на гармоні, потім освоїв балалайку, гітару та духові інструменти підчас служби в армії. А нещодавно він… двічі знімався в кіно в США, де мешкають його доньки: спочатку зіграв гравця у покер у вестерні про 1850 роки «Смерть та експеримент», а потім злодія, шефа КДБ, у стрічці 2015 року «Супутниковий тероризм в Америці». Олександр Іванович з 2006 року на пенсії, але у 2013 знову очолив хор і, як сподівається Любов Снігір, що вмовила його повернутися, скоро отримає звання Заслуженого діяча культури України.

Танцювальний гурток, хор, актова зала, зали для занять команд спортивних клубів, що мають багатьох призерів, реконструкція української хати з усіма елементами побуту - все це розташовано в Будинку культури, що був побудовано ще у 1979 році. Зараз він в напіваварійному стані і саме на перший етап йогореконструкції потрібні кошти призового фонду конкурсу. Так хочеться сподіватись та збереження такого важливого для Фруктового приміщення!

Село Фруктове увійшло в двадцятку надзвичайніших сел. України за результатами першого етапу конкурсу всеукраїнського сайту AgroPortal.ua та його німецьких та французьких партнерів. Зараз на сайті йде голосування відвідувачів, ми можемо підтримати земляків. Для того, щоб підтримка була свідомою, розміщаємо матеріал, що ми підготували на прохання колег з цього сайту.

Світлана КУМОК. Фото автора та з архіву редакції