Кому вигідні зміни в освіті - особиста думка

Особиста думка: «Дурнями легше керувати»

Міносвіти розглядає можливість запровадження часткового дистанційного навчання і наступного навчального року.

Мені пощастило. Моя дитина сама уроки вчить, мабуть, класу з шостого. І (ттт, шоб не зурочити) вона досить самостійна і відповідальна в цьому сенсі. Тож, донька спокійно в зручний для себе час вчила уроки, не мала при цьому вислуховувати виховні моменти якогось «вовочки», на що зазвичай учитель витрачає немало часу на уроці.

А якщо чогось не розуміла, то просто дивилася додаткове відео, хоча і зізнавалася, що з «живими» поясненнями матеріал заходе краще.

А ще вона - інтроверт. Їй у кайф виходити на люди нечасто і спілкуватися тільки з тим, з ким приємно. Тож для нас дистанційне навчання - не проблема.

Але тут є дуже багато «але».

Банально, у нас вдома є Інтернет. І якщо вам смішно, то не варто. Бо в деяких маленьких селах, де є школа і діти, комп з Інтернетом є навіть не в кожного вчителя.

А ще у нас вдома у кожного свій гаджет. Тому черги, кому працювати за компом, немає.

А ще, навіть старшокласники не всі мають навички самостійного навчання. І навіть не половина батьків допомагає дітям з навчанням, чи хоча б контролює процес. Це сумні реалії сучасного життя.

А ще дистанційно вчити первачків - це взагалі дурість. Навчити вчитися - з таким навіть досвідчені педагоги не дуже справляються, що вже говорити про батьків, котрих взагалі-то від праці на час дистанційного навчання не звільняють.

І, бляха, МОН і Кабмін про це не можуть не знати. Вони знають!

І якщо вам здається, що в усьому цьому трешеві, що відбувається з освітою в Україні, логіки немає, то ви помиляєтесь. І переведення на частково дистанційне навчання, і деякі зміни в програмах, на кшталт необов’язкового завчення напам’ять таблиці множення, і зміна правил вступу до вишів, має за мету тільки одне - знизити кількість освічених людей в Україні.

Бо дурнями легше керувати.