Мелітопольці приміряли «Пальто британської королеви»

Письменниця з Івано-Франківська Ольга Деркачова презентувала в Мелітополі свою нову книжку «Пальто британської королеви». Під її обкладинкою оповідання, написані за кілька років.

До Мелітополя Ольга Деркачова, яка крім письменництва, ще й займається науковою і викладацькою діяльністю в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, приїжджає не вперше. Авторка каже, що наше місто разом з Івано-Франківськом и Києвом найчастіше стають майданчиком для знайомства читачів з новими доробками. Так сталося і з новою книгою «Пальто британської королеви», яка вийшла у видавництві «Дискурс» на початку осені.

- Це вже 11 моя книга, до якої увійшли оповідання, написані впродовж останніх років, - розповіла «МВ» Ольга Деркачова. – У мене завжди так є, що я пишу, пишу, а потім ставлю крапку в якомусь оповіданні і розумію, це вже збірка. В цьому випадку це був твір «Вишневі дощі». Але потім виникли труднощі з виданням, і до первісного варіанту додалось кілька оповідань. Думаю, ні, як авторка, ні читач, ми не втратили від того, що трохи почекали і з’явилось кілька речей.

Ольга Сергіївна додає, що «Пальто британської королеви» - одна з 27 книг, яка його року видана коштом обласного бюджету, адже в Івано-Франківській області не перший рік існує програма підтримки місцевих авторів. Попередня збірка «За лондонським часом» видана також в її рамках. Загалом мала проза – улюблений формат прикарпатської письменниці.

- Я час від часу пишу роману, але оповідання це той жанр, та форма, де я себе найкомфортніше почуваю, бо повідання пишуться на гострій емоції. А люблю відчувати цю емоцію, в романі вони звісно також є, але рівень напруги трошечки менший. - говорить Ольга Деркачова і додає, що в новій збірці зібрані оповідання в основі яких історії різних людей.

- Ця книга про те, як зберегти любов і як важливо вміти пробачати і приймати речі такими, як вони є, якщо ти не можеш їх змінити, - підкреслює Ольга Деркачова. – В основу оповідань десь лягли реальні факти, але з певним художнім осмисленням, доопрацюванням, тому що художня література це ж не документ, не факт, тому ясно, що є художній вимисел і його є чимало. Якщо ми говоримо, про оповідання «Пальто британської королеви», то його героїня каже, що в неї схоже пальто, як у Єлизавети II, і їй стає цікаво як би було, якби вона була в Лондоні, вони б зустрілися і побачили, що вони в однакових пальтах, - продовжує Ольга Сергіївна. - Напевно, і одна, і друга засмутилися б, але вдали б, що все гаразд, поусміхалися і поговорили про погоду. Тобто такий десь жарт. І я подумала, чому б не назвати так збірку оповідань, але це не означає, що це найкраще оповідання, або найбільш знакове, тому що оповідання вони як діти, всі рідні, ти їх всі любиш. Тому просто так мені захотілось, щоб була саме ця назва, вона здалась якась така цікава і загадкова.

До збірки увійшло і оповідання «Вода», яка пов’язане з нашою Кам’яною могилою. Воно починається з епізоду «слухання води».

- Ви знаєте, що на Кам’яній могилі є таке най-найсвятіше місце (камінь, який вважають древнім вівтарем– авт.), під час нашого візиту я побачила, що на ньому зібралась вода і торкнулась її рукою, - згадала Ольга Деркачова. – А в мене питають: «Ти що, воду слухаєш?» - «Так, слухаю», - відповідаю. І цей епізод мені згадався, коли в голові виникла історія, що задумали в одному місці розкопати криницю, і покликали для цього трьох вдів (є в нас таке повір’я, що якщо саме жінки, які втратили чоловіків замулену криницю копатимуть, потече вода), а одна з них не є такою, бо в неї чоловік пропав на війні, і він живий. Але це тільки початок історії. Вона, до речі, взяла минулого року на міжнародному фестивалі «Чендей фест» гран-прі.

Ольга Деркачова також додала, що вона дуже комфортно себе почуває в Мелітополі, адже тут живуть її друзі Тетяна Шарова і Аліна Землянська-Узунколєва. Саме на їх запрошення вона завітала цього разу, і провела дві зустрічі з читачами – у Таврійському державному агротехнологічному університеті імені Дмитра Моторного та центральній бібліотеці міста.

- Міста – це люди, і, якщо в місті щастить на своїх людей, то місто прекрасне, і певні зручності, вони не є головними, - говорить Ольга Сергіївна. – Та в цілому, мені здається, Мелітополь відносно комфортний для життя, тому що зручно пересуватися вулицями. Якщо я десь гублюся, то люди обов’язково мені показують, куди йти, і ще відведуть на місце, справді, всі дуже приязні. Гарний парк, в якому я полюбляю гуляти. Єдине, що шкода, мало книгарень. Але це зараз українська проблема, це абсолютно не проблема конкретного міста.

До речі, на згадку про чергові відвідини Мелітополя Ольга Деркачова повезла додому не тільки приємні спогади, але й черешневі смаколики (цукати, джем тощо), виготовлені за технолоією, розробленою факультетом агротехнологій і еклогії ТДАТУ.