Костянтин АТОЄВ, експерт Інституту кібернетики НАНУ: «Проти Путіна, але не за Україну»

Кому з російських опозиціонерів не можна довіряти? Серед потенційно нових лідерів Росії справжніх антиімперців – одиниці. Про це пише liga.net.

Аналіз дій конгломерату діячів, який називають російською опозицією, продовжує залишатися актуальним. Ми повинні знати, з ким доведеться мати справу на наступному витку протистояння з цією країною, на що чекати від її нових лідерів.

Усі вони проти путіна, всі на словах проти війни та за мир. Щоправда, якби бойові дії розвивалися інакше, багато хто з них "примирився" би з таким перебігом подій, як свого часу із захопленням Криму, і наводив би навальнізми гастрономічних порівнянь. Отже, відмінності між релокантами слід шукати в іншому: у рівні зараженості вірусом імперства та на рівні користі від їхніх дій для України.

Перший параметр можна оцінювати за їхніми заявами про: 1) заперечення російської культури; 2) проблеми віз для росіян; 3) надання суб'єктам РФ права на вихід із її складу; 4) питання денуклеаризації РФ; 5) причини підриву Каховської ГЕС; 6) постколоніальний синдром. Щодо наративів, які дуже схожі на кремлівські (пропозиції зупинити бойові дії лінією розмежування військ, замовчуючи, що на окупованих територіях триватиме геноцид українського населення); цькування в соцмережах тих, хто звертає увагу на їхню, м'яко кажучи, неадекватність, коли вони трублять на весь світ, що є не меншими жертвами, ніж українці, які гинуть під обстрілами російської армії. 

Другий параметр слід оцінювати за допомогою, яку вони надають Україні: донати ЗСУ та українським біженцям, підтримка в інформаційній війні, допомога у збереженні її інфраструктури, реальний опір путінському режиму. Структуризація дозволяє виділити 4 кластери – антиімперці та імперці, які приносять або не приносять користь Україні. Знак (+) оберемо для позиції антиімперців та друзів України, а (-) для їх антагоністів.

За моїми суб'єктивними оцінками, Навальний, Яшин, Шульман та Пархоменко віднесені до групи (-,-) – імперці, діяльність яких не приносить користі Україні. Шендеровича віднесено до групи (+,-) – його важко назвати імперцем, але його висловлювання про "нацизм в Україні" явно спрямовані їй на шкоду. Ходорковський, Гудков, Латиніна, Гельман, Альбац, Чичваркін, Алексашенко, Ройзман, Муратов віднесені до групи (-,+) – їм властиво імперство, але їхня діяльність на даному етапі корисна Україні. До четвертої групи (+,+) увійшли ті, хто виступає з антиімперських позицій і щонайменше бере участь в інформаційній та фінансовій підтримці України. Тут є радикальне (Марголіс, Ларіна,  Фейгін, Піонтковський, Пономарьов, Невзоров); менш радикальне (Каспаров, Кисельов,  Федоров, Морозов, Орлова); та помірне (Гурієв, Биков та Акунін) крила. 

Цікаво, де розташувалися б Б. Єльцин і Б. Нємцов? Думаю, Єльцин був десь поруч із Навальним, а Нємцов - поруч із Чичваркіним, тобто були б у різних кластерах. А ось путін був би в одному кластері з Єльциним.

Його вважають фатальною помилкою Єльцина. Але треба визнати, що вся путінська матриця рашизму зароджувалась за часів Єльцина, саме за нього були посіяні всі ці отруйні зуби дракона. І за обраними тут параметрами порівняння путін набагато ближчий Єльцину, ніж Нємцов.

Зі скороченнями.