Вивчив “Хава нагілу”: запорізький співак став у Ізраїлі видатним діячем мистецтв

Запорізький співак і композитор Анатолій Сердюк у Ізраїлі виступає на концертах, а зароблені кошти надсилає на допомогу ЗСУ

З початком широкомасштабного вторгнення рф Анатолій Сердюк активно волонтерив, давав концерти у Запорізькому військовому госпіталі, у волонтерських центрах по плетінню маскувальних сіток.

А ще виступав у виставковій залі Запорізької обласної організації Національної спілки фотохудожників України, де кілька місяців поспіль проходила мистецька акція “Арт-підтримка”, на якій збирали кошти для потреб Запорізького військового госпіталю.

У жовтні, після сильних жахливих обстрілів міста, погіршився стан здоров’я його дружини і вони з Любою вирішили виїхати у безпечне місце. Спочатку від ворожих обстрілів ховалися у селі неподалік Запоріжжя, потім переїхали до Львова, де війна також давала про себе знати.

Довелося подружжю трохи пожити і в Польщі, аж поки не вирішили відгукнутися на прохання доньки Інеси та переїхати до неї в Ізраїль. Про своє життя у цій країні з грудня 2022 року Анатолій Сердюк розповів у Центрі журналістської солідарності Запоріжжя медійникам — переселенцям та представникам запорізьких ЗМІ. Спілкувався з колегами: Анатолій - член Національної спілки журналістів України.

Виграв грант на безкоштовний запис у студії

У рідне місто співак разом з дружиною повернулися нещодавно і збираються пробути тут недовго — в Ізраїлі на Анатолія чекає важлива справа — запис диску на студії. Дорога додому була важкою: до Запоріжжя добиралися 5 діб — літаком, автобусом, поїздом.

“В Ізраїлі я подавав на здобуття гранту програми “Підтримка митців”. Члени комісії — музиканти, митці з усього Ізраїлю. Коли я вже виїздив з країни, отримав посвідчення, що мене визнано видатним діячем мистецтв Ізраїлю з можливістю попрацювати в студії безкоштовно і записати пісню”, - розповів Анатолій Сердюк.

За його словами, хоче записати альбом “Боронимо рідний край”, до якого увійдуть пісні на військову та патріотичну тематику, написані починаючи з 2014 року. У Запоріжжі диск видати не вдалося, хоча співак звертався у різні структури, в тому числі владні — облдержадміністрацію, обласну раду, шукав спонсорів і серед депутатів.

“Всі казали “добре”, але, очевидно, з маленької суми важко було щось взяти — одним словом, ніхто не допоміг. Вони не спромоглися допомогти видати альбом, який я планував не продавати, а подарувати військовим частинам, у бібліотеки, навчальним закладам. В Ізраїлі сподіваюсь за грант випустити цей альбом”, - поділився співак.

З України виїхав без проблем

До речі, у квітні 2014 року Анатолій Сердюк першим організував концерти в підтримку воїнів на блокпостах, які були організовані на кордоні Херсонської області і Криму. Просився призвати його на службу, але, як згадує Анатолій, його не взяли — сказали, музиканти, мовляв, не треба.

На початок широкомасштабного вторгнення рф Анатолій Сердюк був не військовозобов’язаним — з трьох причин, які називати не хоче. Тому з України виїхав без проблем. Донька, до речі, запрошувала батьків до себе ще з початку збройної агресії рф, але вони не їхали.

Коли вже дружині Анатолія стало геть погано зі здоров’ям, вирішили перебратися з Польщі, де на той час перебували,  до Інеси, яка мешкає в Петах-Тікві (назва перекладається як «брами надії») — місті на крайньому півдні рівнини Шарон, це північно-східне передмістя Тель-Авіва. Це досить старе єврейське поселення, засноване 1878 року.

Спочатку планували поїхати на 2-3 місяці і повернутися. Але потім їм автоматично продовжували можливість перебування в країні. Коли назовсім повернуться в Україну, Анатолій поки сказати не може.

“Я не перший раз їздив у Ізраїль, у мене було там кілька виступів. Зв’язався з людьми, які мене знали, вони сказали, що у мене буде можливість виступати. Також зв’язався з українцями, які живуть там, і вони пообіцяли, що допоможуть.

Мені хотілося там не просто відсижуватися, а й мати можливість працювати. І я прийняв нелегке для себе рішення переїхати до Ізраїлю, про що офіційно заявив на сторінці у соцмережі. Були люди, які не зрозуміли мого рішення, але це їх право.

Я вирішив, що мій коефіцієнт корисної дії буде вище там, ніж в Україні. До того ж  мав завдання від Міністерства освіти і науки України написати пісню до ще одного підручника. У мене вже є дві пісні для підручників - “Мистецтво” і “Музичне мистецтво”. В кінці 2022 року мав вийти ще один підручник “Музичне мистецтво” для 5 класу. І мене попросили написати для нього пісню.

З цим завданням я і поїхав до Ізраїлю, де й дописав пісню. Підручник вийшов лише в електронному вигляді, але там є моя пісня, яка стала третьою для шкільних підручників”, - розповів співак, автор і композитор.

Виступає на концертах і на культурно-кулінарних вечорах в підтримку України

В Ізраїлі Анатолій брав активну участь у житті української громади, виступав на різних збірних концертах у підтримку України. Співав на близько 20 концертах, які прошли в десяти найбільших містах, у тому числі й у Тель-Авіві. Були й кілька сольних виступів.

Кошти надсилає у Запоріжжя — волонтерському центру “Солдатський привал”, центру “Під парасолькою”, волонтерці Олені Шевчук для потреб Запорізького військового госпіталю. Також допоміг і ветеранам-журналістам, за що вони йому щиро вдячні.

Працював і як журналіст — записав інтерв’ю з послом України в Ізраілі Євгеном Корнійчуком,  з відомим політиком - засновником і головою політичної партії «Наш дім — Ізраїль», яка користується підтримкою вихідців з колишнього СРСР, депутатом Кнесету Авігдором Ліберманом, який знаходиться в опозиції до прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньяху.

За словами Анатолія, в Ізраїлі зараз дуже напружена політична обстановка. Майдани, які нагадують українські часів Революції Гідності, збирають по 500 і більше тисяч учасників, які протестують проти узурпації влади в країні.

Окрім виступів на концертних площадках, Анатолій разом з донькою Інесою проводять культурно-кулінарні вечори, присвячені України. Інеса була ведуча на телебаченні, деякий час вела програму “Вкусно с Инессой” на російськомовному каналі. Зараз - відома шоколатьє, робить авторський шоколад під брендом Elis Ness by Inessa Shapovalov.

”Вона розповідає про українську кухню, про страви нашої національної кухні, читає уривки з “Енеїди” Котляревського про страви. А я співаю українські пісні.

Приходить багато людей з України — переселенці, біженці. Бувають на вечорах такі, які просто люблять шоколад, а також ті, хто приходить з цікавості. Важливо, що саме цими заходами ми привертаємо увагу до України”, - підкреслює Анатолій Сердюк.

Вплив роспропаганди дуже великий

Каже, що про війну розповідає обережно, тому що там дуже сильний вплив російської пропаганди і дуже важко зламати стереотип. Зокрема, негативну реакцію викликає згадування прізвищ Махна, Петлюри, Бандери, їх вважають затятими антисемітами. Тому популярну у Запоріжжі пісню про батька Махна співак виконав усього один раз. Враховуючи реакцію, більше вирішив не співати.

До речі, не сприймають в Ізраїлі і згадування про козаччину, про запорізьких козаків — Богдан Хмельницький знищив багато євреїв.

На “ура” тут йдуть хіти української естради 50-70-х років - “Червона рута”, “Черемшина”, “Два кольори” тощо. На концертах Анатолій виконує відому пісню зі свого репертуару “Запоріжжя моє кохане”, яка в далекій країні набула для нього зовсім іншого змісту, ніж коли  співав її вдома. Текст написали Віра Коваль і Анатолій Сердюк. Гарно сприймають слухачі і його авторську пісню “Веснянка”.

Про рідне Запоріжжя згадує і виконуючи пісню з кінофільму “Весна на Заречной улице”, яку добре знають репатріанти з колишніх республік СРСР. Вони свого часу дивилися цей популярний на теренах Радянського Союзу фільм і пам’ятають назви “Запоріжжя”, “Запоріжсталь”, “Дніпрогес”. Анатолій розповідає, що серед росіян є ті, хто розуміє, хто розв’зав кровопролитну війну в Україні, але в цілому вплив роспропаганди у цьому плані дуже серйозний.

Буде вчити хіти зарубіжної естради

Ну, а як сприймають одну з найпопулярніших і найвідоміших єврейських пісень «Ха́ва наґі́ла» можна собі тільки уявити! Написана у 1918 році збирачем фольклору Авраамом Цві Ідельсоном на мелодію, яку він почув від хасидів з Буковини, пісня давно вже стала музичною візитівкою Ізраїлю.

До речі, цю пісню Анатолій Сердюк мав у своєму репертуарі, коли у 80-і роки минулого століття був ще нікому не відомим весільним музикантом. Співав і грав на гітарі. Під неї, а ще під “Сім сорок” на весіллят так гарно витанцьовували! Зараз згадав, вивчив і співає на концертах. Вчить і не менш відому “Тумбалалайку”.

Каже, що ще треба вивчити неаполітанські пісні, пісні з репертуару Франка Сінатри, “Бесаме мучо”, яких раніше не виконував, бо співав переважно українські та свої авторські. А в Ізраїлі попит на зарубіжні хіти.

Назовсім зоставатися в цій країні Анатолій Сердюк не планує. Мову не вчить — каже, її вивчити неможливо. На побутовому рівні особливих проблем не має, адже в Ізраїлі, ще як співав Володимир Висоцький, “на четверть наш народ”. Росіяни, та й білоруси вже точно не “наш народ”, але з пісні слів не викинеш — російська мова, та ще й з матюками, там звучить усюди.

За офіційними даними, з лютого 2022 року в цю країну приїхали 51000 українців, 15000 білорусів і 150000 росіян. Всього в Ізраїлі проживає близько 500 тисяч вихідців з України, які переселилися починаючи з 90-х років минулого століття. Населення Ізраїлю — 10 млн жителів, з яких 2 млн — араби. “95% населення — євреї, Ізраїль — це націоналістична держава, це держава для євреїв”, - зазначає запоріжець.

Українці, які прибули в країну після початку збройної агресії, мають статус переселенців, тобто втікачів від війни. Статус біженця людина може отримати тільки за політичними мотивами.

Зараз в Ізраїлі проживає багато музикантів. Анатолій бачився з відомим українським виконавцем Давидом Гершензоном, який зробив з ним передачу для програми “Фа-фа, ля-ля”. А от з відомим запоріжцем, засновником Всеукраїнського фестивалю національних культур “Ми-українські” Олександром Житомирським, який давно живе в Ашдоді,  поки що спілкувався лише по телефону.

Анатолій хоче зустрітися і по можливості записати інтерв’ю з відомим композитором Давидом Тухмановим, який став популярним в часи Радянського Союзу. Композитор перебрався на “землю обітовану” з Німеччини, де жив деякий час. З Андрієм Макаревичем, Аллою Пугачовою та Максимом Галкіним запоріжець не бачився.

У кожній квартирі є укриття

Журналісти, звичайно, поцікавилися у Анатолія, чи доводилося йому ставати свідком обстрілів, адже в Ізраїлі також часом дуже гучно.

“У травні треба було їхати на кулінарний вечір в Бее́р-Ше́ву, а перед цим почалися обстріли. Почало долітати туди, куди раніше не долітало. Але в Ізраїлі три ешелони оборони. Якщо система ППО “Залізний купол” не збиває ракету, її повинні збити на другій лінії, якщо ракета полетіла далі, є ще третя лінія. Тому там ракети рідко влучають.

Що стосується бомбосховищ, то з 90-х років усі будинкм зводять з внутрішніми бомбосховищами, які є у кожній квартирі. Там немає підвалів у будинках. У спеціальній кімнаті, розташованій у квартирі з північної сторони (ракети летять з півдня), з усіх боків залізобетонні стіни товщиною 20-25 см. Двері залізні і зачиняється наглухо вікно. Коли лунає сирена, треба протягом 15 секунд перебігти до цієї кімнати, все зачинити і чекати відбою повітряної тривоги. Там це все дуже серйозно”, - підкреслив Анатолій.

Виступить на концерті до Дня Незалежності України

До Запоріжжя Анатолій повернувся, щоб тут відзначити День Незалежності України.

“Знаючи, що я повертаюсь до Запоріжжя, організатори обласного конкурсу «Пісні перемоги» запросили мене взяти в ньому участь. Мій досвід написання творів на замовлення досить великий: гімни міст Гуляйполе, Веселе, Оріхів, університетів, спортивних команд, навчальних закладів, організацій, «Мотор Січі».

Нову пісню написати не встиг, бо прийом творів закінчувався 10 серпня, а концерт буде 23-го, напередодні Дня Незалежності. Тому подав «Котигорошко» на вірш Віри Коваль, яку я записав у березні-квітні минулого року, ще на початку вторгнення.

Тоді вона добре підтримувала бойовий дух українців. Думаю, що й зараз допоможе бити ворога: є в неї переможний дух, є зв’язок з українським фольклором, є й гарне відео. Сподіваюсь на перемогу в конкурсі, хай буде гарна пісня у святковому концерті”, - розповів співак.

В планах у Анатолія Сердюка — також виступи в волонтерському центрі “Під парасолькою”, в шелтері “Патріот”. Хоче також провести творчу зустріч зі своїми шанувальниками у бібліотеці. А потім — знову в Ізраїль, де на виграний грант у студії сподівається записати альбом “Боронимо свій рідний край”. З собою повезе диски, збірку пісень і книгу свого авторства “Щоби бути українцями — говорімо українською”.

Фото авторки та Дар’ї Зирянової