"Нова культура вечірок". Як війна змінила дозвілля в Україні

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну повністю перевернуло життя українців. Змін зазнало все - робота, відпочинок, дозвілля.

Журналіст ВВС Тобі Лакхерст спробував з'ясувати, як минає вечір п'ятниці у столиці України - на тлі комендантської години, регулярних російських атак та повітряних тривог.

Восьма вечора, бар "ABO" поступово заповнюється. Тут збирається молодь, щоб пограти у настільний теніс, випити пива і послухати музику.

Амір, Борис й Олег заснували "ABO" у серпні минулого року як магазин вінілових платівок. Поступово він перетворився на бар і місце тусовок — де можна відпочити й зустрітися з друзями.

"Культура дійсно опинилася у складному становищі, - розповідає Амір. - Наші сусіди щодня руйнують нашу країну. Але немає часу чекати закінчення війни, щоб відновити її, розумієте? Треба щось зробити просто зараз".

Борис каже, що у Києві люди все активніше повертаються до культурного життя.

"Стало очевидно, що війна триватиме довго, - пояснює він. - Ми намагаємось по можливості жити нормальним життям, але й не забувати про те, що відбувається у нашій країні".

Українці дійсно можуть посидіти в барах й ресторанах є. Але є обмеження - лише до 22:00. Після цього часу заборонений також продаж алкоголю.

Влада серйозно ставиться до заборони. У червні під час поліцейських рейдів виявили 14 закладів, що працювали після 22:00

"Керівників установ притягнули до адміністративної відповідальності", - розповідали правоохоронці.

О 21:00 в "ABO" стає жвавіше, діджей вмикає музику.

Але, враховуючи комендантську годину, ми переходимо у наступний бар й відоме, популярне місце - "Вернісаж".

"Це найкраще місце для вечірки", — каже студент Ілля, якого ми зустріли в барі. І відразу попереджає: "Якщо почуєте повітряну тривогу, швидко йдіть в укриття".

Він і його друзі сидять за столиком на дворі, курять, сміються і співають.

Здається, обмеження воєнного часу не вплинули на їхні нічні прогулянки: вони кажуть, що добре пристосувалися до правил.

О 21:45 бармен повідомляє, що "Вернісаж" зачиняється. Люди швидко встають і прямують до метро.

Ярослав пояснює, що всі вони дотримуються правил.

"Комендантська година починається опівночі, треба встигнути повернутись додому. Ми не хочемо порушувати жодних правил. Ми відповідальні громадяни".

За рогом юрби людей в інших барах намагаються випити останній келих до 22:00.

Нам вдається потрапити всередину одного закладу за кілька хвилин до закриття. Але бармен й останні відвідувачі незадоволені появою журналістів.

Ми швидко виходимо надвір, і за мить в бар заходить поліція. Швидко переговоривши з барменом, вони виходять і заклад зачиняється.

"Це не фільм "Впіймай мене, якщо зможеш", - шуткує Костянтин, який курить на вулиці. За його словами, правила - суворі, але люди їх радо дотримуються.

Костянтин і його подруга Діана запрошують нас в гості, де відкривають пляшку ігристого вина від одного з найбільших в Україні виробників ігристих вин "Артвайнері", потужності якого були до війни у Бахмуті.

"Насправді з'являється абсолютно нова культура вечірок, - каже він. - Люди не залишаються на ніч через комендантську годину, тому все відбувається вдень. Менше п'ють. Цікаво, як все змінюється".

Костянтин і Діана родом з Донецька. Після 2014 року, коли Росія анексувала Крим, а підтримувані нею сили захопили частину Донбасу, він переїхав до Маріуполя, а згодом до Києва.

Мер Ігор Терехов: харків’яни тепер радикальніші до росіян, ніж захід України

Джамала: мої діти - вже п'яте покоління, яке має тікати від російської агресії

Костянтин каже, що бачить багато позитиву від комендантської години. Як людина, якій довелося тікати зі сходу країни та яка пережила дев'ять років війни, він закликає більш свідомо ставитись до травматичного досвіду людей.

"Рівень злочинності - низький, і мені подобається тиша, - пояснює він. - Звісно, люди мають право на вечірки, але це має бути не дуже гучно, тому що є люди, які прийшли з передової, які мають наш досвід. Ми всі чутливі".