Ігор Клименко: Прокопенко "Редіс" вже відповідає за підготовку особового складу підрозділу "Азов"

Ігор Клименко очолив міністерство внутрішніх справ після трагічної загибелі Дениса Монастирського. 

До цього чинний міністр був керівником Національної поліції. Загалом Клименко працює в правоохоронних органах із 1998 року. 

Порівняно з його попередниками Клименко намагається не привертати до себе зайвої уваги з боку медіа. Так само, судячи з усього, в міністра немає політичних амбіцій.

Ми зустрілися з Ігорем Клименком ще до скандалу з київським закладом Boho, який тривалий час без проблем працював у комендантську годину. Допоки на це не звернули увагу журналісти УП, правоохоронці на такі порушення закривали очі. 

Після запису "Українська правда" попросила Клименка прокоментувати ситуацію та надіслала свої запитання через пресслужбу МВС. 

"Патрулі виїжджають за адресою. Але такі заклади маскують свою роботу. За зовнішніми ознаками і не скажеш, що ресторан працює: у вікнах темно, музики немає. Пропускають клієнтів приховано за попереднім записом.  

У поліцейських немає підстав вломитися всередину. Для цього потрібна санкція суду", – переконує міністр, заперечуючи байдужість підлеглих.

Однак, як зафіксували журналісти УП, 1 жовтня кілька поліцейських не звертали уваги на роботу Boho.

В інтерв'ю УП Ігор Клименко розповідає про роботу Гвардії наступу, згадує розмови зі звільненими захисниками "Азовсталі", пояснює, чим зараз зайнятий Денис Прокопенко. 

У ході запису міністр відповідає на запитання, чим зараз МВС відрізняється від міністерства часів Арсена Авакова, роз'яснює функціонал Олега Татарова. 

Також Клименко детально розповідає про зміну пріоритетів роботи правоохоронців під час повномасштабної війни, та попереджає про виклики, які в майбутньому чекають на Україну. 

"Прокопенко повністю інтегрований в "Азов"

– Почнемо з Гвардії наступу. Впродовж весни й літа 2023-го при МВС сформувалися нові підрозділи Гвардії наступу. Як вони проявили себе під час бойових дій?

– З лютого у нас сформовано вісім бригад: шість – у Національній гвардії, одна – в Національній поліції та ще одна – в Прикордонній службі.

Ці підрозділи були передані в підпорядкування Збройних сил України і командувачам на місцях.

Підрозділи сформовані на 100%, забезпечені, наскільки було можливо на той час, технікою, озброєнням, боєприпасами. 

На жаль, є втрати по людях.

– Якщо порівнювати з бригадами Збройних сил України, яке у вас забезпечення?

– Досконало не знаю, яке забезпечення у Збройних силах. Але по забезпеченню наших підрозділів трохи розповім. 

Інтенсивність атакуючих або оборонних дій противника дуже сильна. Це вимагає відповідної кількості боєприпасів і техніки. 

По бронетехніці – у нас спочатку була ще радянського або виробництва країн колишнього Варшавського договору. 

А потім ми почали отримувати техніку й американську, і німецьку, і канадського виробництва, і французьку.

– Хто розподіляє техніку та зброю? Міністерство оборони визначає, якому підрозділу що потрібно?

– Як правило, ми самі подаємо заявки міжнародним партнерам, але й також через Міністерство оборони можемо придбати ту чи іншу техніку. 

Все залежить, звичайно, від бюджету Міністерства внутрішніх справ.

– Згідно з інформацією на сайті Гвардії наступу, підрозділ "Азов" очолює Богдан Кротевич, один із захисників на "Азовсталі". Як він зараз проявляє себе на полі бою?

– Підрозділ "Азов" очолює Денис Прокопенко. Кротевич є начальником штабу цього підрозділу.

– Тобто Прокопенко вже повністю очолює підрозділ?

– Прокопенко відповідає за підготовку особового складу.

Він повністю інтегрований у процес. Входить у курс справ, надолужує той час, поки його не було. 

"Захисники "Азовсталі" жили на закритій території, визначеній турецьким урядом"

– Можете розповісти, як нам вдалося повернути керівний склад захисників "Азовсталі"? Ви були членом української делегації в Туреччині в липні цього року.

– Я не хотів би коментувати політичну складову цих домовленостей. Про ці деталі можуть розповісти президент України та голова ОПУ, які безпосередньо брали участь у найважливіших переговорах. 

Я підключився на останньому етапі й відповідав за те, щоб хлопці в безпеці були доставлені до нашої держави. 

Ми з ними спілкувалися і до цього, коли вони ще перебували в Туреччині. Вони дуже рвалися на батьківщину. Хлопці хотіли захищати нашу державу, говорили, що мають бути в строю за тих, хто залишився в полоні, і про бажання помсти за загиблих. 

– В яких умовах хлопці перебували в Туреччині?

– Вони перебували на закритій території, визначеній турецьким урядом.

– Це було СІЗО?

– Ні, це було щось схоже на спеціальне поселення.

– Вони там весь час перебували під наглядом?

– Під наглядом турецької влади. Були чіткі обмеження щодо перебування на тій території. 

Навіть не завжди могли приїхати рідні та близькі. Я б навіть сказав, що у більшості випадків вони не могли приїхати до хлопців. Були обмеження по користуванню інтернетом, натомість було турецьке телебачення (посміхається). 

Тобто умови, які були виставлені турецькою стороною, достатньо жорстко виконувалися.

– Лікування хлопці там проходили?

– Наші лікарі приїжджали до Туреччини на обстеження. Тому так, деяке лікування вони там проходили.

– Ви поверталися з президентом та захисниками "Азовсталі" в одному літаку. Що хлопці розповідали?

– Розповідали, як вони були в полоні, як до них ставилися, які були від росіян вимоги до них. Спершу вони були в одному СІЗО, потім перевели їх в інше СІЗО. Гооворили про те, як годували їх, що у них намагалися під час допитів довідатися і так далі. 

Потім говорили про Туреччину, для них там також були достатньо важкі місяці, хоч умови були прийнятні для людського проживання, це не СІЗО в Москві. 

Їм було важко, бо це молоді 30-річні люди, які звикли діяти.

Ще за день до повернення я приїхав і з ними спілкувався предметно. Ми говорили про все. Обговорювали весь побут, потім яка техніка є зараз на озброєнні, яка техніка їм потрібна. Обговорили всі бойові питання. 

І у хлопців було одне прохання. Вони раніше навчалися заочно у вищих навчальних закладах. І запитували, чи можна їх поновити на заочному навчанні.

– Поновилися?

– Звичайно (посміхається). 

"На Ставці бувають дуже жорсткі розмови"

– Повернемося до Гвардії наступу. Відомо, що на полі бою ваші підрозділи перебувають під командуванням Збройних сил України. Цікавить, як ви координуєтеся з Генштабом? Можливо, у вас є окремі наради з генералом Залужним?

– У нас є одна нарада, яку проводить Верховний головнокомандувач Збройних сил України – це Ставка. Там вирішують всі питання. 

– Про існування Ставки ми знаємо з офіційних звернень президента. Що відбувається насправді за зачиненими дверима? Який формат Ставки?

– Президент збирає у визначеному місці членів Ставки. Ми заслуховуємо командирів, які перебувають на місцях, по бойових діях, які відбуваються, щодо наших позицій, які завдання плануються на найближчий час. 

Президент заслуховує також питання логістичного і бойового забезпечення. 

Всі проблеми, які є актуальними, там обговорюються. Наприклад, після того, як росіяни масовано нас починають обстрілювати, ми розбираємося, де наші помилки, де сильні сторони. 

Для доповідей можуть бути запрошені командувачі різних родів військ. 

Деколи там буває достатньо жорстка розмова, тому що всі люди військові, і ми знаходимося у військовому стані. 

І для того, щоб розуміти, що відбувається на лінії фронту, президенту необхідно це все чути. 

Як правило, після закінчення кожної Ставки в той же день виходить розпорядження Ставки Верховного головнокомандувача, де кожен член Ставки отримує відповідне завдання.

– Чи правильно розумію, що, крім доповідей, ви також обговорюєте планування операцій? 

– Ні, для цього є ще воєнний кабінет. 

Безпосередньо перед самим плануванням президент визначає, хто в цьому кабінеті буде знаходитися. 

Я не беру участі в плануванні операцій, це прерогатива військових. 

– Тоді про що сперечаються на Ставці?

– Наприклад, проблеми з мобілізацією. 

На Ставці розглядали спочатку питання діяльності обласних воєнкомів. І після Ставки президент прийняв рішення провести засідання РНБО для того, щоб покласти край тим скаргам і зловживанням, які були зі сторони воєнкомів. 

Отримує команду і Малюк, і Клименко, і керівник Державного бюро розслідувань, і Офіс генерального прокурора для того, щоб ми могли спільно вирішити те чи інше питання.

– Чи озвучувались там плани, наприклад, коли може закінчитися війна?

– (Суворішає) Я про це не буду говорити. Засідання Ставки – це закрите засідання, і ця інформація є закритою. 

"По своєму функціоналу Татаров координує роботу правоохоронних органів"

– Як би ви описали сьогоднішній вплив заступника керівника ОПУ Олега Татарова на правоохоронну систему в Україні?

– Можу описати його вплив на Міністерство внутрішніх справ. Впливу немає.

Жодна посадова особа в МВС не призначена на прохання Татарова. Олег Юрійович навіть не звертався ніколи з цього питання.

– Тому що в нього тут були люди вже? Наприклад, перший заступник голови Нацполіції Максим Цуцкірідзе, якого називають кумом Олега Татарова…

– Дивіться, з Максимом Сергійовичем ми працюємо тривалий час ще з Національної поліції. 

Ми з ним знайомі були, коли я ще не був навіть заступником голови Національної поліції, а Максим Сергійович працював в Академії внутрішніх справ. 

Тобто мало хто з ким може бути в яких відносинах. Але я оцінюю цю людину виключно по професійних якостях.

– За даними УП, Татаров має вплив на голову Нацполіції Івана Вигівського. Що скажете з цього приводу?

– Повна нісенітниця. Іван Вигівський знаходився на посаді начальника слідчого управління в Миколаївській області. І це було одне з перших моїх призначень. Коли я став головою Національної поліції, Івана Михайловича призначили на посаду начальника ГУНП (Головне управління Національної поліції – УП) в Полтавській області. 

Після Полтавської області я призначав його, це вже при Денисі Монастирському, на посаду начальника ГУНП в Києві. 

І я його рекомендував призначити на посаду голови Національної поліції.

– Як часто вам дзвонить Татаров? В Офісі президента він відповідає за діяльність правоохоронців і ви змушені говорити із заступником голови ОПУ?

– Не те що змушений, але по функціоналу він координує нашу роботу. Наголошу: координує, а не дає накази. Він не вмішується в роботу органу. 

Координує в чому? Наприклад, є спільне завдання по воєнкомам, керівникам ТЦК (територіальних центрів комплектування – УП).

І в даному випадку Служба безпеки, МВС, Державне бюро розслідувань мають розібратися та обмінюватися інформацією – в питанні комунікації і задіяний заступник голови ОПУ.

Тому що, наприклад, слідство може бути в поліції, а оперативне супроводження – в Служби безпеки України. Ми розподіляємо наші обов'язки для того, щоб вся Україна була охоплена цією роботою.

– Але звідки в представника ОПУ такі повноваження – координувати МВС, СБУ, ДБР?

– Офіс президента на сьогоднішній день взяв на себе левову частку координації того, що відбувається в країні. Чому? Тому що забезпечення зброєю, технікою і боєприпасами – вкрай складна річ, повірте.

У воєнному стані має бути координація. І це абсолютно нормально, адже вся вертикаль влади повинна працювати, як єдиний організм. 

Як приклад приведу Каховку, де я був керівником робіт з ліквідації катастрофи. Кожного дня на місці: керівник військової адміністрації, я як керівник ліквідації, керівник штабу, начальник Державної служби з надзвичайних ситуацій і всі інші служби. 

Для того, щоб зібрати мул або підключити щось, необхідна допомога центрального органа влади. Тому ми підключаємося до прем'єр-міністра, який дає розпорядження на рівні міністерств. 

З іншого боку заступник керівника Офісу координує загалом роботу по регіонах. 

Тобто я міг подзвонити, наприклад, заступнику керівника Офісу Олексію Кулебі й сказати, що мені треба з таких-то областей така-то техніка. І він уже цим займався. Тобто є спільна біда і є спільна задача.

"Є люди, які спеціально провокують поліцейських заради лайків"

– Чому останнім часом так багато скарг, що поліція стає тією самою міліцією, яка була раніше? Наприклад, у соцмережах люди регулярно викладають відео з прикладами хамства поліцейських. Чому так відбувається?

– Департамент комунікації, департамент внутрішньої безпеки, головна інспекція відслідковують інформацію, яка в інтернеті є.

Ми бачимо, що частина людей, які це пишуть, знаходяться за кордоном, і часто публікації бувають замовні. 

А є люди, які хайпують на цьому і намагаються собі більше лайків заробити, коли спеціально провокують поліцейських на дорозі або провокують під час виконання обов'язків. 

З нашої сторони вживаються достатньо жорсткі заходи. 

Але й також наші люди мають навчитися, якщо хтось ще не навчився, підпорядковуватися законним вимогам представників влади, в тому числі поліції. 

Інакше порядок ми в країні не втримаємо. 

Справа в тому, що поліція на сьогоднішній день разом із іншими правоохоронними структурами втримала криміногенну ситуацію, і в нас рівень злочинності зараз значно нижче, ніж було це до 24 лютого 2022-го року.

– За рахунок чого це відбулося?

– За рахунок системних дій, починаючи з першого дня війни. 

Організовані злочинні угруповання були розсіяні й частина з них виїхала за кордон. Зараз ми разом з нашими європейськими колегами обмінюємося інформацією щодо їхнього перебування і по їхніх діях. 

Ми збільшили кількість патрулів. І хочу сказати, що поліцейські стомлені стояти на вулицях. Якщо поліцейський раніше мав добу відпрацювати і дві доби, як мінімум, відпочивати, сьогодні режим набагато жорсткіший. 

При настанні холодів і, не дай Бог, якщо ми можемо мати перебої з електроенергією, ми фактично 100% персоналу виводимо на вулиці. Це стосується і Національної гвардії, і Державної служби з надзвичайних ситуацій, і, звичайно, поліції. 

А ніхто не знімає функції по розкриттю злочинів. 

Коли почалася повномасштабна війна, в Києві мало хто залишався, а поліція залишилася практично на 100%. І ми столицю, як і всі інші міста, розбили по квадратах. 

В Києві їх було спочатку 80, потім 100. Ми контролювали повністю ситуацію, в тому числі щоб не допустити мародерства. 

Ми одразу взяли під охорону і магазини, і аптеки, і почали працювати з керівниками ЖЕКів або ОСББ. Наші оперативні групи знаходилися в підвалах будинків. 

Тому по сьогодні нам вдається ситуацію криміногенну утримувати.

– Дозвольте ще запитання про комендантську годину. Зрозуміла логіка комендантської години в перші місяці повномасштабної війни. Але чи зараз є логіка комендантської години в тилових регіонах?

– Дисципліна має бути в тилових регіонах.

– Тобто лише заради дисципліни?

– І профілактики злочинності. В цей час, наприклад, чотири, п'ять чи шість годин – в кожній області є своя комендантська година – ми чітко знаємо, що якщо якась людина знаходиться на вулиці, у нас є законні підстави її перевірити. 

Щоб ви розуміли, в цей час злочинності практично немає, вона мінімізована. 

– Не можу вас не запитати про смертельний випадок у Дніпрі. Наприкінці літа поліцейські застрелили чоловіка в стані алкогольного сп'яніння, який агресивно чинив опір при спробі затримання. Минуло вже достатньо часу. Чи можете більш детально прокоментувати ті події?

– Не буду коментувати з точки зору процесуальної, тому що цим займаються відповідні підрозділи Державного бюро розслідувань.

Ми їм видали всю інформацію, в тому числі і записи з боді-камер, і записи з камер відеоспостереження. Тож вони мають свій висновок зробити. 

В той же час, повторюся, що будь-яка законна вимога представника влади має виконуватися громадянами. 

Що стосується професійності дій наших працівників, про це зробить висновок слідство. 

А що стосується наших висновків всередині системи, то ми докорінно переглянули алгоритм несення служби і реагування наших поліцейських. 

Це окрема тема для розмови, але в першу чергу це стосується патрульної поліції, яка цілодобово перебуває на вулиці, і наші підрозділи спеціального призначення, які допомагають забезпечувати порядок на вулиці. 

І місця дислокації, і місця несення служби, і режим несення служби, і реагування на такі ситуації – ми все це переглянемо. 

Дуже багато людей зараз знаходяться, в тому числі, на вулицях зі зброєю, з боєприпасами, з гранатами. Тому тут має бути єдиний алгоритм, як діяти, для всіх поліцейських. 

Роман Кравець, Українська Правда