Очей не відірвати! У запорізькій бібліотеці кілька годин майстрині вражали своїми шедеврами

Чотири майстрині з ГО «Запорозькі берегині» влаштували виставку своїх шедеврів у Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці.

Вона була найкоротшою в історії цього провідного закладу культури області — тривала всього чотири години! Відвідувачі бібліотеки, які мали щастя побачити роботи майстринь, були просто у захваті!

«Сьогодні відбулася коротка, але дуже красива виставка, - зазначила голова ГО «Запорозькі берегині», волонтерка Олена Шевчук. - Влаштували її, бо вирішили, що нашому прифронтовому місту не вистачає свята і краси. Журналісти, які приїжджали до нас, питали: "Чому присвячена виставка"? І всім відповідала: "Нічому". Просто вирішили подарувати трохи краси нашому незламному Запоріжжю, нагадати всім про наше коріння, про наши традиції, розповісти, що творчість у фронтовому місті вирує - і ніхто і ніщо цьому не завадить.

Вирішили порадувати новими роботами майстринь - ляльками-мотанками, віночками, валяночками, новими іграшками, вишитими кульками і писанками. Бо наша майстриня Людмила Гармаш вже почала готуватися до Великодня і вишила вже кілька писанок.

На відкритті виставки були присутні двоє військових-медиків з 82 бригади. Один — з Сум, другий — з Тернопільщини, зустрілися на Запорізькому напрямку. Хлопцям подарували ляльки-мотанки, вони будуть оберегами наших захисників.

Подивитися на виставку приходили не лише дорослі, а й маленькі гості. Кожному Олена Шевчук подарувала жовто-блакитного янгола. І порадила перед сном класти янгола під подушечку, щоб він оберігав їх сон і спокій. Діти були щасливі!

Свої авторські роботи на виставці представили Людмила Гармаш, Інна Євстігнєєва, Марина Широкова і Оксана Кіргеєва. За словами Олени Шевчук, вони - гордість творчого Запоріжжя.

Роботи усі дуже різні, кожна майстриня має свій неповторний стиль виготовлення цих оберегових іграшок. А Марина Широкова представила яскраві віночки і оригінальні невеличкі валяночки - парний оберіг.

Серед гостей виставки була перша заступниця голови Бердянської РДА, депутатка Запорізької обласної ради Ірина Півень.

- Я з величезною повагою відношусь до майстринь, які під час війни хочуть себе реалізовувати. Для творчих людей це дуже важливо! - зазначила Ірина Григорівна. - Не зважаючи на обстріли, на те, що ми прифронтове місто, майстрині кожного дня шиють, вишивають, роблять поробки і роздають їх військовим. Сьогодні на відкритті були військовослужбовці, вони отримали янголяток, ляльку-мотанку. І повезуть їх до себе у підрозділ. Це дуже велика підтримка.

А ще я вважаю, що майстрині роблять великий вклад у збереження української культури. Якщо бабуся шиє-плете, мама це робить, то і донька-онучка буде дотична до нашої культури. Я не кажу, що всі будуть вишивати, але вони розумітимуться на цьому. І так ми збережемо українські традиції і культуру. І передаватимемо їх далі - від покоління до покоління.

До перемоги - з  Перемогою

На виставці звертала на себе увагу велика лялька-мотанка в національних кольорах. Це - Перемога, її зробила членкиня Національного союзу художників України Оксана Кіргеєва. Оксана - відома запорізька художниця, виготовленням мотанок займається близько року.

- Побачила в Інтернеті, стало цікаво, вирішила спробувати, - ділиться Оксана. - А потім воно так затягнуло! Одну зробила, другу... Зараз уже їх понад 30.

- Кожна ваша мотанка, звісно, унікальна. Цікаво, коли починаєте робити ляльку, уявляєте, якою вона буде?

- Так. Але мотанка - це така річ, що вона диктує свої умови. Я щось собі задумую, але в процесі роботи виходить взагалі не те, що планувала спочатку. Енергетика присутня!

На виставці Оксана Кіргеєва представила кілька своїх ексклюзивних ляльок-мотанок. Королеву соняхів майстриня робила у серпні, у період цвітіння цих рослин. Майстриня ділиться, що комусь ця мотанка нагадує щось мексіканське.

Ну, не знаю. Мені лялька нагадала про наших військових, яких розстрілювали російські нелюди поблизу Іловайська. Тоді, у кінці серпня 2014-го, якраз цвіли соняхи і жовто-гаряча квітка стала в Україні символом Дня пам’яті загиблих у російсько-українській війні.

На виставці можна було також помилуватися і іншими ляльками-мотанками Оксани Кіргеєвої - яскравою Королевою снів, Веснянкою (з її допомогою закликають весну), Княгинею, класичними Зерновушкою (усередині неї знаходиться гречка, її робили, щоб був достаток у хаті) і Десятиручкою, “нерозлучниками” - персонажами поеми “Лісова пісня” Мавкою і Лукашем.

- Тобто деякі мотанки у мене класичні, а деякі - що сама нафантазувала, - розповіла майстриня. - Якісь я дарувала, якісь робила на замовлення і продавала. Але в основному вони у мене вдома, не можу примусити себе розлучитися. Прив’язуєшся до ляльки під час роботи і не можеш її віддати.

Започаткувала нову колекцію вишитих писанок

Як завжди, вражала колекція Людмили Гармаш. Знана майстриня виготовляла мотанки і вишивала писанки для лідерів країн, які допомагають Україні з перших днів повномасштабного вторгнення — Анджея Дуди, Джозефа Байдена, Бориса Джонсона, а також для Президента України Володимира Зеленського і першої леді Олени Зеленської, для Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, настоятеля Православної Церкви України, митрополита Епіфанія. Витвори мистецтва запорізької майстрині є і у Королеви Швеції Сільвії.

Берегиня представила колекцію невеличких ляльок-мотанок, дві нові кульки, вишиті вже після Нового року, і 10 вишитих великодніх писанок.

- На нових кульках вишила всі коди сили - Хрест, чотири зірки Алатир, - розповіла Людмила Гармаш. - Хрест майже у всіх світових культурах відомий як найдавніший і найбільший оберіг, символ Творця. Сакральний код сили зірка Алатир - давній оберег, символ гармонії і сили життя. Вишила також дерево життя, надписи “Україна була, є і буде завжди”, “Хай квітне наше дерево роду”,“Боже, Україну збережи”. Читала 40 молитв 90 Псалому і вишивала.

- Люсю, бачу, ви вже почали готуватися до Великодня...

- Так. Перший десяток вишитих писанок, як то кажуть, пішов. Почала їх вишивати не тільки нитками, а й стрічками.

- Вони у вас дуже вишукані і гарні.

Яскраві віночки і валяночки-парні обереги

Марина Широкова, яка практикує усвідомлене рукоділля, на виставці представила яскраві віночки та валяночки. А ще Марина принесла цілий пакет жовто-блакитних янголяток, яких лідерка “Запорозьких Берегинь” Олена Шевчук роздавала маленьким відвідувачам виставки.

- Я флористка, але з часом з живих квітів перейшла на штучні, люди почали просити зробити різні речі - гірлянди на весілля, якісь прикраси. Зараз дуже модно стало вивішувати перед входом квіткові прикраси.

Одного разу приятелька попросила зробити їй вінок. Вона вибрала квіти, я зробила. Їй сподобалось, всім сподобалось і почали люди замовляти. Зазвичай, віночок роблю під замовлення. Коли він виготовлений особливою людиною для особливої людини він має найбільшу оберегову силу. Бо ти робиш його з думкою про людину, з побажанням їй кращої долі. Це все передається і дуже гарно працює.

Коли жінка одягає вінок на голову, то він як квіткова корона. І вона почуває себе королевою, в найкращому життєвому варіанті. Жінка у віночку не опускатиме голову, у неї буде осанка, постава королівська. Він буде підкреслювати її достоїнства.

Марина показала на виставці кілька віночків. З перчиками створений для дівчини чи жінки з характером, як то кажуть, “з перчинкою”. З вишнями — для сексуальної, соковитої дівчини чи жіночки дітородного віку. Також дуже гарні з соняхами і у кольорах національного прапора. Їх, як каже Марина, найчастіше замовляють.

Є віночки асиметричні, є у вигляді прикраси, яку можна носити поверх хустки.

- Вінки раніше носили тільки дівчата, - розповідає членкиня “Запорозьких Берегинь”. - Так вийшло, що ми у своєму житті їх не носили, а інколи дуже хочеться. Буває, що їх замовляють жінки, які вже онучок мають. Добрати як досвід, якого не мали в молодості.

Маленькі віночки я іноді й сама ношу. Його можна навіть зверху на хустку одягнути, якщо ти в національному строї. До речі, такі віночки на хустку могли одягати перші кілька років після весілля заміжні жінки, особливо коли у них не було дітей.

- Марино, у вас ціла колекція дуже милих маленьких валяночків різного кольору.

- Валянки - це дуже тепле екологічне взуття, яке колись носили. Роблю їх з чистої вовни способом мокрого валяння. Робиш потрібну форму, вовна мочиться мильною водою і ти треш пальчиками поки вона не перетвориться на тканину - до стану, який потрібен. Великі валянки робляться так само. Це дуже важка праця!

Маленькі декоративні йдуть як парний оберіг. Коли ти нашіптуєш у валяночок бажання, проговорюєш його і відпускаєш у Всесвіт, бажання обов’язково збудеться.

Конотопська відьма, Бандерівка і інші

Інна Євстігнєєва почала виготовляти ляльки-мотанки ще десь в 2010 році. Спочатку робила маленькі, а вже перед повномасштабною війною стала виготовляти великі. За цей час майстриня “пустила у світ” їх вже понад 1000.

- Чого почала робити? Тоді у нас було засилля китайських іграшок, я не розуміла: що, у нас немає своїх? І Всесвіт підкинув мені ляльки-мотанки, з яких кожна відповідає за свою сферу у житті людини, - розповідає Інна. - Більшенькі мотанки спочатку робила, використовуючи качани кукурудзи. Мені їх давали невеликого розміру. А потім перейшла вже до більш високих ляльок, оскільки обличчя у них були з яєць, вишитих бісером. Треба було зберігати пропорції.

На виставці можна було побачити Берегиню, яка є оберіговою лялькою-мотанкою. Звертала на себе увагу і Хортиця. Цю ляльку Інна 19 лютого 2022 року відправила у Київ на виставку. Але через повномасштабне вторгнення росіян виставку так і не відкрили. Лялька півтора року пролежала в Києві, а потім організатори виставки повернули її власниці.

- Ця лялька — як я бачу нашу Хортицю. Дерево життя, спіральна, зелена. Хортиця підтримує наше Запоріжжя, - зазначила вправна рукодільниця.

А ось - Бандерівка. Звичайно, вона у чорно-червоних кольорах, і зі списом, на який “насаджує” рашистів. Україна співуча поміж ляльок виділяється тим, що у неї є обличчя з губками, які “співають”, та очима.

До Конотопської відьми у "комплекті” йже чорний кіт. Інна каже, що робила цю ляльку як відгук на звільнення Конотопа. “Коли в місто прийшли орки, то там повилазили відьмочки, - говорить майстриня. - Вони - берегині Конотопа”.

У Зимовій квітці обличчя - яйце-”бісерка”.

“Чому бісер? Мені здається, бісеринки — це усі українці, які з початком повномасштабної війни об’єдналися. Ця війна показала, наскільки ми згуртовані. А яйце — це зародження, це нова Україна”, - пояснює Інна Євстігнєєва.

Богиню Славу, яка захищає Україну, авторка зобразила з опущеним мечем. Тобто, вона не нападає, вона захищає. Частина ляльок-мотанок в колекції майстрині — це відгук на події в Україні під час збройного вторгнення окупантів. Такою була, наприклад, Чорнобаївка — лялечка з косою символізувала успіхи ЗСУ по обстрілу аеродрому з ворожою технікою на Херсонщині. Цю мотанку у Інни викупили.

- Як якась подія відбувається в країні, мені емоційно хочеться втілити її у ляльці-мотанці, - зазначає Інна.

...Шкода, що виставка тривала недовго, але, впевнена, майстрині ще не раз покажуть запоріжцям і гостям міста свої роботи.

Фото автора