На два фронти: мешканка Бердянська бореться з хворобою і за чоловіка, який перебуває у полоні

Мешканці Бердянська Ользі доводиться "воювати" одночасно на два фронти - вона бореться з важкою хворобою і за свого чоловіка.

Про історію відважної жінки розповів сайт "Приморка.city".

Спочатку Ольга боролася за чесне ім’я чоловіка та чесне ім’я його побратимів. І вже більш ніж півтора роки – за їхнє повернення додому.
 
"Її коханий Руслан, – боєць 501 окремого батальйону 36 бригади морської піхоти. Того самого, що дислокувався у Бердянську, в селі Азовському. Його бійці боронили Маріуполь, а з квітня 2022 року – в російському полоні. За весь час обмінів на волю повернулися лише 23 морпіха. 254 захисника України досі в полоні.

І як розказала Ольга,  90% з них – бердянці.

На час повномасштабного вторгнення Ольга була у Бердянську. Руслан ще 9 грудня відбув на позиції у Широкиному. А потім за наказом командування – на оборону Маріуполя. Далі – рідкі дзвінки та повідомлення від коханого, участь у проукраїнських мітингах у вже окупованому Бердянську.

Лише наприкінці літа Ольга змогла виїхати з  міста, бо мала завершити черговий курс лікування.

"Виїжджати було страшно, але, на щастя,  нас не пробивали їхніх по базах. Знаю дівчат, яким не так пощастило. Декого затримували та знімали з автобусів, коли наші чоловіки вже були в полоні", - розповідала жінка.

Із хворобою лімфома Ходжкіна Ольга бореться з 2021 року. На деякий час вдалося досягти реміссії. Але вже в Запоріжжі вона дізналась, що онкологічне захворювання прогресувало у четверту стадію. Лікарі кажуть, що це саме через постійний стрес.

Окрім самого жаху невідомості про долю своїх рідних, родинам довелося відстоювати честь морпіхів, доводити, що вони не були зрадниками.

Закриття справи про дезертирство було маленькою перемогою. Ольга каже,  сподівалася, що після цього бійців 501 батальйону нарешті почнуть повертати. Але...  Звісно, родинам прикро, що обмінів простих, “не медійних” так мало.

В ході обміну 31 січня, вперше за 13 місяців з полону було звільнено бійця 501 батальйону. Для родин це радість, та надія.

"Від військових, які виходять з полону, ми отримуємо відомості, де тримають наших чоловіків, як вони. Але чути це, розуміти в якому вони стані, дуже боляче", - розповіла Ольга.

Зараз Ольга лікується в Київі та разом з мамами та дружинами морпіхів роблять, що можуть для повернення рідних: заснували громадську організацію “Спілка родин полонених 501”, Ольга адмініструє її соціальні мережі.

Проводять мітинги та мирні акції, беруть участь у засіданнях координаційного штабу повернення полонених і закликають: не забувайте про хлопців з Бердянська та інших міст, які боролися за нас всіх.

"Знаю, що Руслан сказав би мені, що я маю бути сильною, попри все, що я маю витягти його з того полону. І мені це дає сили та бажання жити далі і продовжувати боротьбу за нього. І дочекатися коханого з полону. Я обов’язково одужаю, адже пообіцяла чоловіку народити дітей", - поділилася дружина морпіха.

Повну історію Ольги та Руслана читайте за посиланням