Всі пращури жили на Вознесенці: у запорізькій бібліотеці поновили краєзнавчі зустрічі

Ще влітку 2023 року Запорізька обласна бібліотека для юнацтва започаткувала зустрічі з істориками, відомими запоріжцями, козаками, письменниками, режисерами.

Ініціатором краєзнавчих зустрічей став віце-президент Всеукраїнської Федерації «Спас», отаман війська низового Костянтин Рижов. Його розповіді про розвиток козацтва, історію виникнення нашої країни, про давнину та Дике поле, про те, хто тут мешкав раніше і як козаки поселилися на цих землях, настільки сподобалася слухачам, що вони знову і знову просили зустрічей і пан Костянтин 4 рази зустрічався з користувачами бібліотеки.

Це свідчить про те, що останнім часом краєзнавчі лекції стали актуальними та затребуваними не тільки підлітками, молоддю, які навчаються, а навіть їх батьками та прабатьками. Історію України треба вчити, щоб не повторювати помилок минулого.

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли зусиллями Збройних Сил України, волонтерства держава відстоює свою свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває становлення громадянського суспільства, що передбачає трансформацію громадянської свідомості, розвиток національної ідентичності.

Нещодавно краєзнавчі зустрічі вирішили поновити. Цього разу Костянтин Рижов запросив полковника Війська Низового Олександра Кобзарюка. Пан Олександр ще й діючий депутат Запорізької міської ради, що вже має три каденції та ветеран-доброволець, який за свої героїчні вчинки під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації має нагороди і, на жаль, отримав важкі поранення.

Олександр Кобзарюк знає історію міста не тільки за книгами. Всі його пращури жили на Вознесенці, майже з часу її виникнення. Сімейні історії передавали від діда до онука. Ось і він дізнавався про те, як жила їх родина та інші мещканці селища зі спогадів бабусі 1896 року народження.

Спочатку це було Дике поле, тут ніхто не мешкав. Як і чому на місці майбутнього селища виник козацький зимовник? Чому саме тут поселилися казаки? Про це є багато джерел інформації в книгах, наприклад, історика-краєзнавця Якова Новицького та в мережі Інтернет.

Село Вознесенка за найдавнішими переказами засноване 1596 року, коли, після пригнічення козацького повстання під керівництвом Северина Наливайка, козаки з родинами перейшли з неспокійного правого на лівий берег Дніпра і уподобали цю місцину. За іншою, пізнішою версією, село засноване козаками Іваном Нескребою та його товаришами. В перші роки це поселення мало назву Підгородньої або Олександрівської слобідки, а потім отримало назву Нескребівка. Найбільш імовірно, що село залюднювалося в декілька хвиль, що і знайшло своє відображення у версіях заснування поселення.

Зокрема, тут оселялися відставні солдати з фортеці, селяни з Полтавщини та інших губерній. У 1795 році Нескребівка отримала статус військової слободи і була перейменована у Вознесенку.

У 1930 році під час проведення археологічних досліджень Дніпрогесівською експедицією за 1 км на схід від села було виявлено великий могильник і святилище, яке дало унікальні знахідки, широко відомі науковому загалу. А скільки козацьких скарбів було знайдено тут, на Вознесенці! На жаль майже всі вони були вивезені за межі України.

З Вознесенкою пов'язане і перебування у 1843 році на території краю Тараса Шевченка. Під час подорожі на острів Хортиця він зупинявся в селі Вознесенці у сім'ї Булатів.

Також з Вознесенкою пов'язана діяльність видатного історика і краєзнавця Якова Новицького.

У 1927 році території села Вознесенки були включені до складу міста Запоріжжя.

Друга світова війна, окупація німцями Запоріжжя. Олександр Кобзарюк поділився важкими спогадами рідної бабусі про гірке життя простих українських селян, про ставлення до українців фашистів, про страшний голод, і про наступні події, коли прийшла визволяти місто Червона армія і відібрала у містян все останнє їстівне, що залишилось десь у схованках: «Все для фронту, все для перемоги!».

Але найболючішими спогадами, які полковник Кобзарюк почув від своїх пращурів, були розповіді про роки перебудови рідного міста, коли на початку 60-х років ХХ століття трактори і бульдозери почали трощити і зносити всі старенькі хати та подвір’я вознесенців, не звертаючи уваги на історичні цінності деяких споруд, з метою розбудови нових сучасних кварталів багатоповерхівок обласного міста. Ось так зникли всі хати і могили всіх його пращурів, що були поховані на Вознесенці. Мешканцям Вознесенки дивом вдалося врятувати тільки Тарасову грушу, під якою спочивав відомий Кобзар.

Спікер зустрічі говорив також про головне на сьогоднішній день – сучасну війну та захист рідного Запоріжжя від російського вторгнення. Пан Олександр в перший день повномасштабного вторгнення вже зранку стояв у великій черзі добровольців разом з багатьма друзями біля військкомату. Багатьох його товаришів вже нема: загинули, захищаючи Батьківщину.

І він сам важко поранений, дивом залишився живий, зараз знаходиться на реабілітації, але каже, що жодного разу не пошкодував: «І другий раз зробив так само, пішов би захищати рідну землю. Це код нації, який проявляється в кожному справжньому патріоті у важкий для країни час».

Наприкінці заходу віце-президент Всеукраїнської Федерації «Спас», отаман Війська низового Костянтин Рижов повідомив про те, що в Запоріжжі у школах планується впровадження «Програми розвитку козацького Звичаю Спас у м. Запоріжжя на 2023-2028 роки».

Метою Програми є відродження і розвиток історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій і цінностей українського народу, виховання у громадян національної свідомості, поваги до історії України, консолідації українського народу, збереження історико-культурної спадщини шляхом розвитку козацького звичаю Спас тощо.

Костянтин Рижов пообіцяв читачам, що такі зустрічі будуть проходити щомісячно. І він вже знає, хто прийде до читачів у березні, але поки це - таємниця.

Краєзнавчі зустрічі в бібліотеці відбуваються в межах сталого розвитку проекту «Мобільна школа молодого патріота «Я так думаю!».

Автор тексту і фото: Лариса Головко