Креативний міністр креативної культури

Як давній кріт громадського активізму, буду чесним: не люблю, скажу так стримано, хвалити владу. Це, певний, набутий за роки незалежності, зокрема і майданів, демократичний інстинкт небайдужого громадянина супроти косної системи-держави. Він нікуди не дівся, цей громадський інстинкт недовіри і критики. Хоча, в часи смертельно небезпечної війни і дотримується суворої вимоги вибачаючої єдності з політичним супротивником.

Втім, важлива подія – проведення 19 березня потужного 7-го Міжнародного форуму зі сміливою назвою: "Креативна України. Переосмислення. Культура" свідчить, принаймні мені, про протилежне. Дієве переосмислення того, що варто і треба зберігати, трансформувати і розвивати в сфері креативних індустрій нашої культури, цілком долає звичну недовіру. І, навпаки, вимагає сказати слова підтримки міністерству культури і інфо політики та, зокрема, теперішньому в.о. міністра.

У своєму немалому ФБ пухирі щось не побачив багато відгуків на Форум. Так, його організувало і здійснило Міністерство культури і інформаційної політики за сприяння і підтримки Українського фонду культури, інших громадських організацій та промислових компаній. Так, зібрала чудових представників креативного класу культури і організувала форум їхніх презентацій влада. Але це було, дійсно, важливе креативне переосмислення місця, ролі і значення культури для України і української культурної індустрії для світу.

Про весь Форум ви можете скласти власну оцінку, переглянувши відкрите для всіх відео його подій – цікавих і надцікавих моделей, панелей, виступів та зауважень, якісних, як правило, спікерів – дієвих пані і панів трансформаторів культури (є відкрите відео всього Форуму).

Тут лише два-три нотатки, зроблених під час виступу де факто міністра культури Ростислава Карандеєва.

"Як від красивих і патетичних слів переходити до конкретних дій" – цікаво, як?

Він пропонує заповнювати тріаду "Збереження. Трансформація. Розвиток" фактичними справами.

Так, максимальне збереження нематеріальної культурної спадщини і народних промислів.

Так, "трансформація – це професійна переорієнтація" ще радянських компетенцій службовців культури на сучасні виклики "зміни ринків культурних послуг". Дуже вірно: йдеться про "модернізацію культурного продукту" (за всієї уваги до нашої історичної "нематеріальної культурної спадщини") – про те, що митці можуть заробляти гроші і для себе, і для сплати податків країні. А "національний культурний продукт має сприйматися як світовий культурний продукт" через його міжнародну експансію – просування на ринки інших країн ("культурна інтервенція в локальні культури").

До речі, навів цікаві цифри: вкладення бізнесу в сфері креативних індустрій дає вищий прибуток, ніж, скажімо, сфера будівництва.

Так, і особливо: "державна підтримка культури має бути збільшена, наше переосмислення ролі культури, зараз всього 12-13 млрд гривень на все про все."

Так, для підтримки культурних ініціатив замало мати систему випадкових грантів. "Для інститутів перманентного вироблення сталого культурного продукту" (вибачимо, хоч і бюрократичну, але вірну термінологію) – театри, філармонії, концертні організації тощо – потрібно інше. Щоб підтримати нашу культурну спадщину, має бути побудована система "державно-приватного партнерство, що є питанням мотивації [постійного] приватного інвестора в сферу культури". Потрібен "національний інвестор і меценат". "Для впорядкування такого процесу ми розробляємо закон про меценатство для сфери культури – після громадського обговорення ми його подамо до ВРУ".

Так, обережно сказано "подекуди ми керуємося радянськими нормами" та треба "долати архаїзми" керування.

Саме головне: вірні слова: "Культура є справою спільного творення", які нагадують мені позицію другого міністра культури незалежної України. Так, коли він був міністром, інтелектуал Іван Дзюба не обмежував культуру лише "креативними індустріями", а усвідомлював "національну культуру як ЦІЛІСНІСТЬ". Це спільна, громадська і сфера, і справа.

Ця війна як захист нашого національного існування особливо підкреслює центральне значення і роль сфери культури у сучасному світі. Це культура з'єднує нас в цілісну націю. Це за неї, отже і за свою ідентичність віддають життя наші. Адже вони і ми захищаємо своє життя, захищаємо свій культурний світ проти його нищення – поглинання варварським "русскім міром".

На панелі ми підкреслили неможливість ліквідації міністерства культури як окремої надважливої державної інституції. Здається, і міністр, який йде на достатньо відкритий діалог з громадськістю, вже є.

*** Дякую американській колезі Ярославі Бабенчук за цю ідею публічно підтримати Форум.

ЄВГЕН БИСТРИЦЬКИЙ

Філософ

Джерело: Українська правда