Олександр АНДРУЩЕНКО: Золоті колосся мови

Поетичною строкою 

Я зерна слів збираю в полі.

Колосся сяють золоті

Серед проміння мрій і долі

В своїй одвічній  простоті.

Вклоняюсь полю зерен мови

Чолом невкритим до землі,

Як сенсу всій світобудови,

Що шлях нам вказує в імлі.

І щиро я кажу: «Спасибі!» -

Чудовим реченням, словам.

І серед них роблю свій вибір -

Про долю пишеться глава.

Перебираю на долоні

Я зерна спогадів, думок.

Лежать вони, як в мами в лоні,

Всі до народження за крок.

Ти дай мені, о Боже, розум.

Ти дай мені, о Боже, час

Не вийти з-під чудес гіпнозу,

Щоб промінь мрій в душі не згас.