Як розділити майно під час розлучення

«Добрий день! Звертаюся до вас, бо більше не знаю, в кого спитати. Ми з чоловіком прожили разом більше 20 років, виростили 2 дітей. Однак вже давно зрозуміли, що краще нам жити окремо, чекали лише, доки діти виростуть, стануть на ноги і почнуть самостійне життя. Зараз збираємося розлучатися. Тож прошу роз’яснити, яке майно ми маємо розділити, а яке ні?
Тамара ТВЕРДОХЛІБ».

На запитання відповідає фахівець загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!» (реалізується Міністерством юстиції у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки міжнародних донорів та партнерів).

Яке майно є спільною сумісною власністю подружжя?

Майно, яке набуте за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, відноситься:
майно, набуте за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
доходи, отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші);
речі, придбані для одного із подружжя для професійних занять (інструменти, устаткування, оргтехніка тощо).
Якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, або якщо один із подружжя своєю працею чи коштами брав участь в утриманні майна, управлінні цим майном чи догляді за ним, то таке майно або дохід, одержаний від цього майна, у разі спору можуть бути визнані за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності.
Якщо жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка?

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
майно, набуте до шлюбу;
майно, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
майно, набуте за час шлюбу за кошти, які належали їй чи йому особисто;
житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації;
земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації;
речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
премії, нагороди, одержані за особисті заслуги (суд може визнати за другим з подружжя право на частку премії/нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню);
 відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/ йому належала, та відшкодування завданої моральної шкоди;
страхові суми за обов'язковим чи добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з подружжя;
майно, набуте за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (за рішенням суду);
якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, і кошти, які належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю;
якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Як провести розділ майна добровільно?

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою, уклавши договір про поділ майна або договір про виділ майна зі складу майна подружжя. Договір про поділ чи виділ нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Який порядок поділу майна через суд?

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За рішенням суду частка майна дружини/чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

До якого суду звертатися і скільки це коштує?

Справи щодо поділу спільного майна подружжя розглядаються місцевими загальними судами в порядку позовного провадження за місцем розташування майна чи його основної частини (якщо це стосується нерухомого майна) або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання чи перебування відповідача (якщо стосується поділу рухомого майна).

До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

При поданні позову сплачується судовий збір - 1% вартості майна, яке підлягає поділу, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та більше за 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При визначенні ставок судового збору застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (на 1 січня 2018 р. - 1762 гривні).

Щоб більш детально розглянути ситуацію кожної окремої людини, зверніться до одного з центрів або бюро безоплатної правової допомоги. Дізнатись, де працює найближча точка юридичної допомоги, можна на сайті Мін’юсту або за телефоном «гарячої лінії» 0 (800) 213-103.