«На 50-70% збільшилася кількість безпритульних тварин»: як у Запоріжжі під час війни виживають волонтерські притулки

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у Запоріжжі збільшилася кількість покинутих тварин. Деякі господарі виїхали за кордон і не змогли взяти улюбленця з собою, тому залишили на вулиці. А ті, хто проживав у приватних будинках, просто відв’язали тих самих собак, щоб вони могли самостійно знайти щось поїсти. Багато врятованих тварин з прифронтових населених пунктів Запорізької області, яких привозять волонтери або військові.

Керівниця ГО «Запорізька Зоозахисна Ліга» Інна Позднякова говорить, що у Запоріжжі офіційних притулків для тварин немає. Є лише прихистки, перетримки або невеличкі притулки, які створені волонтерами або громадськими організаціями ще до повномасштабного вторгнення.

«Реєстру офіційних притулків немає, бо їх не існує. Через це ми не маємо достовірної інформації про всіх, хто прихищає тварин. У Запоріжжі є близько  п’яти великих неофіційних волонтерських притулків. До початку повномасштабного вторгнення у нас, у ГО «Запорізька Зоозахисна Ліга», був волонтерський притулок Дім адопції «Добрі ручки» у Кушугумі. Оскільки неподалік велися обстріли, ми на початку вторгнення евакуювали тварин до Польщі – 85 собак, декілька котів, гризунів, птахів тощо», – розповідає Інна.

Усі притулки переповнені тваринами

За словами керівниці громадської організації, у місті з безпритульними тваринами дуже складна ситуація.

–                    У наше місто привозять багато тварин, бо воно транзитне, які потім залишаються на невизначений термін. Багато переселенців не беруть з собою улюбленців. Також тварини перебираються з окраїн міста у центр в пошуках їжі або безпечних місць. Притулки просто переповнені, а прилаштовувати тварин дуже важко.

Деякі волонтери їздять у прифронтові населені пункти та намагаються звідти когось евакуювати. Вони віддають тварин до своїх людей на перетримки. Є поповнення й від військових з передових позицій. Вони привозять чотирилапих до лікарень або просто просять забрати.

Притулки, які були до початку повномасштабного вторгнення, вже давно переповнені. Волонтери просто не встигають прилаштовувати тварин. До того ж немає можливостей облаштовувати приміщення для нових тварин. І це питання не тільки у будівництві вольєрів, а й санітарне – необхідна площа, вакцинація, стерилізація, прибирання тощо.

–                    Міська влада ігнорує це питання. Вона не враховує те, що багато людей евакуюються з тваринами. Хтось потім намагається прилаштувати улюбленців, хтось з ними їде далі, але багато людей кидають тварин або залишають їх вдома.

За словами Інни Позднякової, люди найчастіше покидають собак. Суспільство вважає, що вони несуть більшу загрозу та заважають, тому робимо акцент на тому, щоб забрати їх з вулиць. Котів також побільшало – нестерилізованих і покинутих. Вони постійно змінюють своє місцеперебування. Наприклад, якщо десь вибухи, то коти переміщуються в більш безпечне місце. Та їх кількість постійно збільшується через розмноження.

–                    Утримувати собак важко навіть стосовно облаштування місць перетримки. Це вимагає більших витрат, ніж для котів. В одному приміщенні не повинно бути багато собак, щоб між ними не відбувалися бійки, що вони не травмували один одного. З котами також виникають труднощі. Особливо, коли вони не сходяться характером. Єдине, коти менші за розміром, тому їм потрібні невеличкі вольєри, переноски, щоб мати можливість хоча б тимчасово ізолювати один від одного на карантин та на звикання.  

«У тварини були перебиті ніс і ребра, є куля в хребті»

Як зазначає Інна, у місті приблизно на 50-70% збільшилася кількість тварин. До війни волонтери активно стерилізували котів і собак, прилаштовували, тому безпритульних улюбленців зменшувалося. У період повномасштабного вторгнення їх знову стало багато.

–                    Охочих прихистити тварину хоча б тимчасово щодня все менше. У мене, наприклад, за цю війну плюс дві нові тварини. Один собака спочатку загубився у власника та прийшов на одне з підприємств Запоріжжя. Його там прихистили, але у жовтні туди прилетіли ракети, підприємство закрилося, і ми забрали цього собаку. Теж не змогли знайти перетримку. Його хотіли забрати в Америку, але не було коштів, щоб туди доставити, тому він вже залишився у мене. Ще з’явилася кішка з Оріхова, яку вивіз хлопець. Власники били тварину. У неї були перебиті ніс і ребра, є куля в хребті. Тепер вона зі мною. Подібні ситуації у багатьох волонтерів, що забрали до себе по кілька тварин. Зауважу, що, коли волонтери забирають тварин до себе додому, то майже всі витрати на них, виключенням є допомога в лікуванні, якщо вона необхідна. Але, якщо це перетримка, то є можливість збирати кошти та допомагати утримувати тварин.

Зазвичай люди залюбки беруть маленьких кошенят. А ось з прилаштуванням дорослих котів вже складніше, каже волонтерка.

– Якщо людині сподобалася кішка, то не стільки важлива порода, скільки просто подобається чи ні. Навіть породисті тварина може потребувати лікування та догляду, тому її теж буває важко прилаштувати. З собаками ситуація навпаки – беруть переважно породистих та маленьких.

Волонтерам важко прилаштовувати тварин

Щодо розпіарених ситуацій, як, наприклад, з Херсоном. Звідти тварин багато хто хоче взяти. Дуже швидко розбирають саме маленьких собак: йоркширський тер’єр, чихуахуа. Але великих породистих собак як-от хаски, вівчарки, алабаї, теж не часто беруть.

Стан тварин після евакуації здебільшого поганий. Вони можуть мати переломи, хронічні хвороби, паразитів, бути виснаженими через голод.

–                    В ідеалі, тварини, які прибувають з інших регіонів, повинні бути розміщені на карантині. Але вкотре наголошую, що всі притулки та волонтери вже переповнені тваринами, тому забезпечити карантинні умови новоприбулим дуже важко. В ідеалі це потрібно робити через лікарню, щоб провести необхідне обстеження, у разі, якщо тварина інфекційна, а це кошти.

Чого найбільше потребують притулки для тварин

Зараз притулки найбільше потребують волонтерів, людей, які готові взяти тварину та будуть про неї піклуватися і доглядати тимчасово або постійно.

–                    Потрібні й гроші на лікування тварин. Деякі не критичні хвороби і ті, які не потребують стаціонарного лікування, можна вилікувати самостійно. Котам, наприклад, треба пелюшки, іграшки, наповнювачі для туалету, корма.

На початку війни допомога надавалася з різних фондів. Але зараз Запоріжжю допомагають лише кілька фондів. Перевагу отримують офіційні громадські організації або благодійні фонди по заявкам. Заявки не завжди виконуються по максимуму. Наприклад, на собак потрібно 100 мішків корму, а фонд може дати лише 10 мішків. Але волонтери вдячні і за це.  

–                    Була ситуація, коли у Запоріжжя завезли 20 тонн гуманітарного корму, але наша організація не отримала жодного кілограма. Хоча у нас на піклуванні зараз 25 собак та близько 60 котів. Люди, які розподіляли корм, керувалися своїми вподобаннями, допомагали окремим організаціям або групам, з якими мають більш тісні особисті контакти. Тож назвати, наприклад, таку гуманітарну допомогу саме для всього міста — гучно.

Як зазначає Інна Позднякова, крім фондів найбільше допомагають небайдужі, які донатять на банківські рахунки організаціям, фондам або волонтерам особисто. Зараз переважно ці кошти йдуть на лікування тварин.

Автор: Валерія Константинова, фото з архіву автора