Олександр АНДРУЩЕНКО: Скрипаль тримає паузу

Знебули в часі спалахи від мрій,

І блискавки бажань загасли раптом.

Тримає паузу скрипаль у грі,

І не блищить рубін своїм каратом.

Від спроневіри втомлена душа,

А на чолі від хмар бентежних тіні.

Вкриває сонце їхній чорний шар,

І чорний дощ б’є краплями в долині.

Згубилися позаду щастя дні,

Ніхто не згадує про них вже майже.

Війна дарує часу відкупні.

Час біль на бутерброд, як масло, маже.

Незрозуміло, ти живий чи ні,

Чи задрімав і уві сні щось бачиш.

Ніби таємні двері відчинив

І дивишся на всі жахи тремтяче.

Чи це життя? Суцільна чорнота.

Такого не було, мабуть, ніколи.

Довіри злом порушена цнота,

І хворий світ ледь дихає, весь кволий.

Скрипаль своїх лишився світлих мрій

І змушений тримати паузу у грі.