Олександр АНДРУЩЕНКО: Іскри в надвечір’ї

 Добра і зла жорсткий одвічний стик,

Пітьми і світла вибухова суміш,

Там, де окріп наткнувсь на спротив криг,

Де пристрасть виглядає, як байдужість.

Мораль шукаю датчиком тривог.

Старих ікон застигли щирі лики.

Веду складний із ними діалог,

Ковтаю відповідей кислі ліки.

Там, де було добро, з’явилось зло.

І як це сталося, незрозуміло.

А спробуй вирвати те, що вросло,

І так, щоб не з’явилася могила.

Замість проміння - іскри де-не-де

Летять моїм життєвим надвечір’ям.

А час лихий їх, бідолах, краде

З останнього безлюдного подвір’я.

Те, що знайшов, жахливий має сенс.

І все моє, і нікому віддати.

Мораль так схожа на якійсь Лох-Несс.

І термін її дій не має дати.